Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
«Місце для дракона» - чарівна казка Ю. Винничука, що розповідає про події, які відбулись у Галичині в часи середньовіччя. У творі описується дракона, що був єдиним у своєму роді, харчувався травичкою і не знав бід. Проте підступному князеві закортілося віддати заміж свою доньку Настуню. Тоді князь вигадав, що доньку віддасть лише тому, хто переможе дракона, який насправді ще жодного разу нікого не кривдив.
І далі сталося нещастя – дракона вбили. А що ж дало це вбивство? Нічого. Це не принесло злагоди та миру, а завдало лише страждань. Особливу пану Лавріну, який до останнього свого дня не міг подолати муки власної совісті та друзям щиросердного дракона.
Це багатопроблемний твір, але головною проблемою його є вічна боротьба між добром та злом. Що ж перемогло? На мою думку, хоч фінал твору і сумний, все ж таки перемогло добро. Адже доки житимуть люди із сумлінням і передаватимуть свої знання іншим, наш світ ще матиме часточку добра. Лаврін не вбив дракона, він відчув смуток та жаль в його очах, прагнення жити, а отже, проявив милосердя. Новий правитель князівства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті.
«Місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.
Объяснение:
Можешь мою ответ сделать лучшим , заранее