Якось Сашко вирішив піти у ліс позбирати грибів. Ішов Сашко, ішов собі не думаючи, куди він може потрапити, та побачив дуже милого та маленького їжачка. Сашко звісно пішов за ним, думаючи, що той його приведе до грибів. Але не так сталося, як гадалося, і їжачок привів Сашка до зачарованої доріжки із давно опалого з дерев листя, а самі дерева там були моторошні та навіть від малесенького вітерця дуже страшно скрипіли. Але Сашко в нас безстрашний і пішов далі, і побачив якесь створіння поблизу себе. Придивившись він побачив лісового духа, який на диво не помічав Сашка, і лише кружляв навколо дерев. Цей світ був дуже моторошним та без кольорів життя. Але коли Сашко повернувся додому і розповів про це мамі, виявилося, це був не інший світ, а просто мертвий ліс, а лісовий дух, це зелений пар від болота, який літав, як привид лише через вітер. Усе має логічне пояснення.
Кожна людина під словом "цінності" розуміє , щось своє. Одні одразу ж думають про матеріальні цінності , тобто богатство, а інші навпаки замислюються над вічним. До вічних цінностей належить духовність. Мабуть, духовні цінності є найголовнішими в житті людини, бо саме вони приносять в наше життя світло, що неможливо побачити , милуючись лише матеріальним. Духовні цінності живуть цілі роки так покоління, що зміняються одне за одним. Вони відбиваються у душі та серці людини , що їх береже. До нас вони приходять у вигляді пісень, казок , віршів. Замислюючись над цим, я завжди згадую маму, бо саме вона з ранніх дитячих років учить простим людським радощам. З її казками та піснями в яких майорить любов та турбота приходять до нас прості почуття, які не можна побачити чи доторкнутися до них, але вони є. У своєму серці людина проносить через усе життя цей скарб. Я вважаю, що саме такі прості на перший погляд речі ,як любов, турбота, співчуття, бачення прекрасного та багато чого іншого залишаться на віки найважливішими людськими цінностями. Отже, слід берегти та примножувати ці скарби,щоб вони не зникли у часах та не загубилися за матеріальним. Обов`язково треба передавати цей скарб наступним поколінням та вчити їх , що нема на світі нічого дорожчого від простих людських цінностей.
Якось Сашко вирішив піти у ліс позбирати грибів. Ішов Сашко, ішов собі не думаючи, куди він може потрапити, та побачив дуже милого та маленького їжачка. Сашко звісно пішов за ним, думаючи, що той його приведе до грибів. Але не так сталося, як гадалося, і їжачок привів Сашка до зачарованої доріжки із давно опалого з дерев листя, а самі дерева там були моторошні та навіть від малесенького вітерця дуже страшно скрипіли. Але Сашко в нас безстрашний і пішов далі, і побачив якесь створіння поблизу себе. Придивившись він побачив лісового духа, який на диво не помічав Сашка, і лише кружляв навколо дерев. Цей світ був дуже моторошним та без кольорів життя. Але коли Сашко повернувся додому і розповів про це мамі, виявилося, це був не інший світ, а просто мертвий ліс, а лісовий дух, це зелений пар від болота, який літав, як привид лише через вітер. Усе має логічне пояснення.