1. Почуття смутку і радості одночас
Тому що вчителька як мама
2.“Стежина”це останій вірш поета поезія-роздум над життям, у якій згадується перша стежка з якої починається земне буття, і яка біжить, не маючи кінця, лише людина на ній смертна. Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 року.
3.
Аналіз творів українських пісменників /
Аналіз вірша Чому, сказати, й сам не знаю (Стежина) А. Малишко
Аналіз вірша Чому, сказати, й сам не знаю (Стежина) А. Малишко
Перегляди: 49
Малишко Андрій
Аналіз вірша Чому, сказати, й сам не знаю (Стежина) Андрій Малишко: «Стежина» створена 8 любого 1970 року – за 8 днів до смерті поета. Кожна людина завжди пам’ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежини до неї.
Тема: розповідь ліричного героя про рідні краї.
Ідея: рідні місця мають велике значення в житті кожної людини.
Головна думка: кожна людина, що покинула батьківський дім, ніколи не зможе забути шлях, що веде до нього.
Рід: лірика
Вид: громадянська
Жанр: вірш
Основна думка: стежина у рідному краю, яка веде до батьківської рідної хати – це найдорожче, що повинна людина пам’ятати усе своє життя. Де зробив перші кроки і вирушив у далеку дорогу життя.
Композиція твору: Твір складається з чотирьох куплетів по 4 рядки. Кожен рядок таку глибоку думку несе, окрилює душу.
Внутрішній монолог ліричного героя спонукає на глибокі роздуми.
Роздуми про що? (Про рідну домівку, стежину у рідному краї, любов, чуйність, щирість, до місця, де народився, зробив перші кроки.
Художні засоби пісні (вірша): Епітети: «ревний біль і ревний жаль», "єдина стежина", "круглі соняхи", Повтори: «мита-перемита», «ревний, ревний», дощами… дощами», Метафори: «живе у серці», «обрій землю обніма», «стежина пішла», Звертання: моя стежино, моя надієчко, Риторичні запитання: Де ти, моя єдина? Уособлення: обрій землю обніма, стежина пішла/не повертає/стеле.
Строфа: катрен
Віршовий розмір: ямб
Кількість строф: 6
Римування: абаб (перехресне): знаю-літ-краї-воріт.
Образи - символи вірша Чому, сказати, й сам не знаю (Стежина): Стежина - любов до отчого краю
відчинені ворота - життєвий шлях, вибір
дощі, сніги - випробування, труднощі долі
розквітлі соняхи - сонце, батьківське благословення
вечоровий виднокруг - людське життя, невблаганна старість
Висновок: Стежина життя... У кожного вона своя, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже . Це по ній кожен має пройти гідно. Одним одна... Єдина... Найдорожча... Поет не закликає бездумно кидатися в далекі світи у погоні за примарним щастям. Щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною, «дощами митою, перемитою» — тією, що в'юниться «Між круглих соняхів» і веде на батьківщину.
Объяснение:
Я теж вчуся в 7 класі і я вже це проходила
Аля повернулася з чарівної країни . Одного разу вона пішла до школи і побачила на дошці малюнки своїх друзів . Колиж вона повернулася зі школи на люстрі сидів [напиши ім'я героя в якого одна нога коротша друга довша просто я з 6 класу і не пам'ятаю] Герой сказав відправляйся в країну бо [герой в якого в кишені черевичок ім'я] вкраде твого Пса . Повернімося до Пса (ім'я) нещодавно Алі купили собаку яку вона назвала Пес. Аля каже але ж як ми повернемося в країну якщо в тебе немає черевичка ? Звісно є каже герой я вкрав . В нього їх багато . Добре каже Аля мені треба все обміркувати . Нема коли міркувати каже герой (в якого одна нога коротша друга довша) і ось вони враз з´явилися в країні і побачили як постать втікає з Аліним Псом . Вони за ним погналися потім зловили . А той хто вкрав собаку сказав що зробив так через те що програв спір . Вони всі поспорили що Аля не побачить їхні малюнки на дошці .
можно лучший ответ