Літопис... Літописець... Літописання... Вслухаймося, як звучать ці слова. Про що нам розповідають? Вони самі підказують, що йдеться про опис різних подій протягом "літ" — років. Дійшли до нас ці слова з давніх часів Київської Русі. Історики пов'язують виникнення літописання на території України-Русі з прийняттям християнства і появою слов'янської абетки, яку створили просвітителі Кирило та Мефодій. Літописи розповідають про те, що відбувалося на київських землях у той чи інший час. Деякі з них записані також зі слів очевидців давніх подій. Наприклад, вважається, що літописні згадки про переможні походи київського князя Олега на греків, записані ченцем Нестором-літописцем за народними переказами. Адже в часи правління самого Олега літописання ще не існувало.
Преподобний Нестор з Києво-Печерського монастиря — один з найвідоміших літописців. Завдяки йому з'явилися літописи про події з життя Київської Русі та найдавніший звід літописів "Повість минулих літ". У цьому зібранні в певному порядку розміщені історичні оповідки, документи княжої влади, закони того часу.
"Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосійського монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала". Так починається "Літопис Руський", у якому подаються відомості про розселення слов'ян, утворення держави, про перших руських князів. "Повість минулих літ" починається з оповіді про розподіл землі між синами біблійного Ноя. Так вимагали традиції літописання.
До наших днів дійшло кілька списків "Повісті минулих літ". Найстарішими вважаються Лаврентіївський та Іпатіївський.
"Повість минулих літ" цікава тим, що в ній зібрано не лише історичні факти, а й народні перекази, легенди, інші зразки фольклору. Однією з відомих легенд, на основі якої були написані літературні твори, стала згадка про віщування волхвів київському князю Олегу. Віщуни напророкували, що він прийме смерть від свого коня. Олег відмовився від улюбленого коня, який супроводжував його не в одному поході. Але згодом потрапив на місце, де був прах тварини. Там князя вкусила змія. Так збулося віщування.
Також у цьому літописі згадується про заснування Києва, називаються імена братів Кия, Щека, Хорива та їх сестри Либіді, які вважаються легендарними особами.
Літописання в нашій країні бере початок з часів князювання Володимира Мономаха. У "Повісті минулих літ" вміщено його твір "Повчання дітям". Князь закликає дітей і всіх, хто читатиме "Повчання", мати в серці страх божий, чинити щедру милостиню, не наслідувати лихих дій і дає низку інших мудрих порад.
Розквіт літописання в Україні-Русі припадає на час князювання Ярослава Мудрого, коли великої ваги надавалося книжній науці.
Літописи давнини — це історичні, літературні твори, які мають велике значення. Адже вони допомагають зрозуміти самобутність нації, створюють картину історичного розвитку нашої держави. Літописи ввібрали у себе книжні та фольклорні традиції літератури Київської Русі. Вони мають естетичну, історичну цінність і навчають нас розуміти, якого роду ми діти.
Объяснение:
роман п. куліша "чорна рада" — один із перших історичних романів про події нашої історії, який є кращим історичним твором другої половини xix століття. коли я вивчала біографію п. куліша, мене дуже вразив відгук т. шевченка про твір "чорна рада", і, мабуть, цей відгук викликав інтерес до ще не прочитаного мною роману. великий кобзар писав у листі до п. куліша: "і тобі, богу, милий друже мій за "чорну раду". я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більше нічого, як і".
період історії, відображений у романі "чорна рада", — це дуже складний час нашої історії. возз'єднання україни з росією позбавило україну незалежності у всьому. а ще й не було сильного, авторитетного діяча, щоб боронив би і відстоював козацтво та народ. польська шляхта не мирилася із втратою українських земель. москва прагнула підкорити козацтво, поставити гетьманом людину своєю владою, хоч до цього козаки на своїй великій раді обирали гетьмана. а українське панство, як завжди, корилося владі, аби їх не чіпали. чи не правда, складний час? і саме цю епоху взявся зобразити п. куліш у своєму романі. чому? мабуть, тому, що сам був істориком, писав праці з історії україни, був знайомий із документами того часу, літописами, науковими джерелами.
у романі "чорна рада" йдеться про події, що відбувалися 17-18 червня 1663 року поблизу ніжина, коли гетьманом від низового козацтва було обрано і. брюховецького, що пообіцяв народові деякі полегшення. козацька ж старшина висунула гетьманом якима сомка, якого москва не затвердила, втрутившись уперше в козацьке самоврядування. відтворити правдиво цей період нашої історії — таке завдання поставив перед собою письменник і вчений п. куліш.
як письменник п. куліш узагальнив і відтворив у художніх образах дух епохи тих часів, де історія переплітається із щоденним життям героїв, їх діями, життям, коханням — і це надає романові особливої привабливості.
на мою думку, відповідно до знань історії україни зі шкільного курсу, п. куліш точно відобразив цей період, тобто історична лінія витримана автором правдиво. а щодо художніх образів, то тут є певні розбіжності, які, до речі, не впливають на хід історії. так, я. сомко, за історичними джерелами, був жонатий і не міг бути нареченим лесі череванівни, а полковник васюта золотаренко в 1663 році був молодою людиною, а не дідом. а вигадані образи кирила тура. череваня, шрама — це узагальнені образи, які нам побачити побут козацтва, соціальну психологію людей того часу.
особисто я, читаючи роман, однаково захоплювалась як історичними подіями, так і художньо створеними автором, не розділяючи їх. мені дуже сподобався роман. я отримала задоволення, прочитавши його, звичайно, помітно, що п. куліш з особливою симпатією ставиться до козацтва, особливо до козацької старшини, але, незважаючи на симпатії автора, роман "чорна рада" правдиво відобразив історичні події того часу.
Відповідь:
Компроміс є завжди.Частіше ми брешимо найріднішим та найкоханішим нам людям,не думаючи до яких наслідків вона може привиести.Зараз,в сучасному світі брехня переважає більше ,ніж правда,тому деякі із нас просто не думають про наслідки.Діємо за принципом:"Бачу ціль, йду до неї",отже ми готові любою ціною йти до своєї мети.Хочу розглянути цікаву цитату:"Справжні слова не бувають приємні,приємні слова не бувають павдиві(Лао Цзи)".Люди ,які говорять вам лише те що ви хотіли б чути ,заздалегіть брешуть.
Добро та зло,напевне ми вже знаємо ,що добро перемагае зло,але "Чи завжди це так ?",в повчальних казках,дійсно перемагає добро,а в житті частіше зло.Звісно справедливість є і вона повсюду,але не завжди така яку б хотілося нам мати та в деяких ситуаціях можно поступитися злу,а потім добру,можна звісно і навпаки.Чим більше робиш добра,тим щасливіше жити будеш.
З написаного можна зробити деякий висновок,будь тим ким ти є не йди за злом,адже його в сучасності більше.Будь правдивим та добрим і твої добрі справи повернуться тобі!
Пояснення: