1. Але мені здається, що вона говорить до мене мовою … («Пісні пісень»).
2.Бог дасть, у суботу після зелених свят справимо … (весілля).
3.Я порушив його завіти. Не хотів іти його шляхами. Пішов своєю дорогою – подався … (вчитися).
4. Стріли її – стріли … (вогняні).
5. Бузя плакала, і цілий світ обгорнувся … (смутком).
6. Так плаче молода жінка, тужачи за своїм коханим, який … (відвернувся від неї).
7.Так плаче людина, тужачи за своїм життям, що … (вислизнуло з-під її ніг.)
8.Початок – найгірший початок – кращий, ніж найкращий … (кінець).
9. Я довго чекав, коли нарешті прийде любе, жадане свято … (Пасхи).
10. Повні кишені … (горіхів).
11. Уже третій раз мати кличе мене, щоб я пішов з татом до … (синагоги).
12.Всі казки вона любить, тільки не про … (царівну).
Объяснение:
Відповідь:
Думаю, що мова йде про українського письменника Богдана Лепкого. Якщо це так, то обирайте, що Вам більше подобається і підходить.
Богдан Лепкий був найстаршою дитиною в сімʼї. Крім нього у його батьків народилося ще семеро дітей, троє з яких померли маленькими від дифтерії. Народився Богдан Лепкий на хуторі Кривенький, дитинство його пройшло в селі Крегулець (сьогодні село Чортківського району Тернопільської області).
Батько Богдана був священником і освідченою людиною, тому з дитинства хлопчик захоплювався книгами, цікавився історією рідного краю, фольклором, легендами, віруваннями, обрядами.
Богдан навчався аж у трьох університетах – Віденському, Краківському, Львівському.
Його творча спадщина становить понад 80 власних книг.
Лепкий змалечку грав на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддав малярству, де також проявляв неабиякі здібності. Але завдяки Андрію Чайковському віддав перева-гу літературі.
Писати почав дуже рано. Писав багато, переважно вірші, оповідання, п’єси, перекладав твори німецьких і польських письменників.
З 1899 року аж до смерті Богдан Лепкий прожив у Кракові, проте ніколи не поривав зв’язків з рідною землею, щорічно приїжджав до Львова, відвідував близькі з дитинства місця.
Богдан Лепкий усе життя кохав Олександру (Лєнду) Лепку. Вона вразила його гордою поставою та ніжними фіалковими очима. Однак близькі були проти їх одруження, оскільки Лєнда доводилась Богданові родичкою — була донькою його дядька по батькові. Богдан не хотів жити без своєї коханої, й родина змушена була поступитись: 2 лютого 1897 р. з дозволу Папи Римського відбулося вінчання молодої пари у міській коломийській церкві. Подружжя жило добре, виховували трьох дітей (Софія-Євгенія, Наталія, Лев-Ростислав).
Його дружина померла у 1937 році від раку горла. Цю непоправну втрату Богдан Лепкий переживав дуже тяжко. А через 4 роки не стало його самого .
Пояснення: