У їх розмові багато гумору та ще й щиро народного, цікавого, сільського", – так говорив про вдачу своїх співвітчизників * І. Франко І. Нечуй-Левицький Т. Шевченко Я. Стельмах
Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше. Тому подією величезної культурної ваги стало запровадження книгодрукування в Німеччині у середині XV століття, яке швидко було запозичене практично всіма країнами Європи, у тому числі й Україною. У 1464 році воно виникло в Італії, у 1470 році — у Франції, у 1473 році — в Голландії та Угорщині, у 1474 році — в Іспанії, у 1480 році — в Англії. Початок слов’янського друкування припадає на 1491 рік, коли відомий друкар Фіоль у Кракові надрукував дві книжки — „Часословець» і „Осмоглас- ник». Обидві книги набрані кирилівським шрифтом, який є основою сучасної української та російської азбуки. На жаль, життя і діяльність Фіоля Швайпольта закінчилося трагічно. Саме за друкарську діяльність він був заарештований краківською інквізицією. Це сталося у 1491 році.Батьком українського друкарства вважають Івана Федорова. Іван Федоров народився близько 1510 року (точна дата його народження невідома). Вважають, що він навчався у Краківському університеті, який закінчив у 1532 році і здобув ступінь бакалавра. У 50-х-60-х роках XVI століття працював дияконом у церкві Ніколи Гостужського в Московському Кремлі, паралельно працюючи в анонімній друкарні, яку невдовзі було закрито. Згодом переїжджає до Львова, де з великими труднощами відкриває друкарню. У 1574 році він друкує „Апостол», який вважається першою українською друкованою книгою в Україні. Ця книга вийшла тиражем 1000 примірників обсягом 560 сторінок (збереглося 77 книг). У Львівській друкарні Іван Федоров видає й „Азбуку» — перший слов’янський підручник, надрукований кирилівським шрифтом. Обсяг книги — 80 сторінок (збереглося декілька примірників).
— Творчість Олеся — визначне явище в українській літературі перших двох десятиріч XX ст. М. Рильський писав: «Нема ніякого сумніву, що поезія Олександра Олеся позначилася сильними своїми сторонами на розвитку української літератури, отже, й радянської української літератури. Зі смутком визнаючи його вільні і невільні провини, хибні його кроки, у яких сам він гірко каявся, шкодуючи, що така дужа творча індивідуальність не дістала повного свого розвитку, ми повинні, проте, сказати, що поет Олександр Олесь посідає певне місце в історії нашої культури і що все краще з його спадщини повинно стати набутком нашого радянського читача». У творчості О. Олеся наявні релікти народницької символіки, його ліричний герой є втіленням мужності та героїзму українського народу. Саме таким постає перед нами Микита Кожум’яка, персонаж однойменного твору О. Олеся. 2. Робота над твором «Микита Кожум'яка» 2.1. Пояснення назви та довідковий матеріал для вчителя. Трубіж — річка на Придніпровській низовині, ліва притока Дніпра, впадає в Канівське водосховище. Протікає в Бобровицькому та Козелецькому районах Чернігівської області та Броварському, Баришівському й Переяслав-Хмельницькому районах Київської області. Бере початок з болота поблизу с. Петрівського, тече Придніпровською низовиною. У пониззі знаходиться місто Переяслав-Хмельницький. Найбільша притока — Недра (ліва). Права притока — Ільтиця. Існує багато тлумачень походження назви річки. Її виводять від давньоруського трубити, трублю, ніби від того, що в давнину тут під час полювання трубили в мисливські роги або ж робили «трубіж» під час воєн на знак перемоги або відбою. Переяслав-Хмельницький — місто обласного значення на сході Київської області, районний центр над рікою Трубіж, лівою притокою Дніпра. Знайдені сучасними археологами залишки людського житла пори пізнього палеоліту свідчать про те, що земля ця була заселена із древніх часів. Уперше Переяслав згадується 907 року в договорі князя Олега з Візантією. На той час траплялися часті напади степових кочовиків. З печенігами легенда про заснування міста пов’язує і саму його назву. Налетіли якось на поселення вороги. Серед кочовиків був один непереможний витязь. Став той витязь викликати собі ворога з русинів, але ніхто з князівської дружини не наважувався прийняти виклик. Засумував ясний князь — стало йому соромно й прикро. Аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герць із поганином. Жорстокий був двобій. І здолав хлопець печеніжина, чим й «перея славу» собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем. Володимир Великий заклав тут велику фортецю для захисту південних меж Русі від кочовиків.
