Кожний школяр на протязі усього навчального року тільки тим і живе, що з нетерпінням очікує літні канікули, прекрасний час, коли не треба робити уроків і ходити до школи, а можна цілий день гуляти, їсти морозиво, купатися і отримувати задоволення від відпочинку на природі. Саме літо, найулюбленішу пору року усіх школярів, зобразив у своїй повісті «Митькозавр із Юрківки або Химера лісового озера» відомий український письменник Ярослав Стельмах. Це мій улюблений твір і я з задоволенням прочитала його кілька разів.
Героями цього твору є два шкільних друга Митько і Сергій. Після закінчення навчального року хлопці отримують завдання вчительки ботаніки зібрати колекцію комах. Скориставшись цим приводом, винахідливі товариші вмовили своїх батьків відпустити їх на канікули до села, де жила бабуся Митька. Батьки погодились не одразу, бо добре знали, якою вибуховою силою володіють приятелі разом. Та вагомими аргументами в бік відпочинку у селі стало завдання вчительки та двійки за незібрану колекцію.
На початку свого перебування у селі Митько та Сергій не дуже прагнуть збирати різноманітних комах, а намагаються увесь час присвятити лише забавкам, як це й повинні робити майбутні шестикласники, які старанно працювали увесь навчальний рік.
Ще по дорозі до бабусі друзі зустрічають старшокласника Васька на велосипеді, якого дуже розсмішили озброєні сачками хлопці. Побачивши приятелів, від нічого робити, Васько одразу вирішує пожартувати над хлопцями і спробувати їх налякати. Зустрівши Митька і Сергія на березі лісового озера, неподалік від якого їх оселила бабуся, Васько, здатний на незвичайні вигадки, розповідає хлопцям про страшну химеру, яка давно живе у цьому озері. І хоча оповідь старшокласника була досить підозрілою і мало правдоподібною, вона зацікавлює шукачів пригод Митька та Сергія. Тому, не вагаючись, друзі вирішують заночувати біля озера і з’ясувати, чи дійсно в ньому ховається невідоме чудовисько. Саме з цього моменту і починаються незвичайні пригоди хлопців, які відкривають справжнє полювання на химеру лісового озера.
Объяснение:
Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії! Чому вірші здатні чарувати, підбадьорювати, надихати на подальшу боротьбу? Або, навпаки, заспокоювати, зцілювати душу. Як вдається поетам так глибоко проникати в людські почуття? Так ніжно розповідати про кохання та гостро — про нанависть та ревнощі?
Дотепер немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона вабить читачів. Навіть тот, хто кричить: “Не люблю віршів всіляких поетів!”, мабуть, просто не читав шедеврів. Інакше обов'язково знайшов би собі поетів до душі.
Я вважаю, що мені поталанило, тому що я розумію та люблю поезію. Ну, звичайно, не всю. Бувають і погані вірші. До того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори.
Мені ближче сучасні поети. Зараз читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я потім, мабуть, не згадаю. А от поезії залишаються в пам'яті.
Звичайно, я люблю українську класичну поезію. Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. “Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” - ці слова точно про них написала Ліна Костенко.
Також прекрасна лірика Максима Рильского та Володимира Сосюри. А які чудові вірші про кохання писав наш поет Павло Тичина! Читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця.
“Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...”. Ці рядки належать вже згаданій українській поетесі — Ліні Костенко. Вони якраз співпадають з моїм відчуттям поетичних творів.
Объяснение:
Відповідь:
Коли Стефко почувався щасливим? - Коли жив з Насткою у бабусі в селі
Як йому жилося в бабусі Олени? - йому з сестрою було добре у бабусі. цитата : "Сонце гріло, баба розповідала казки. Сонце любило Стефка, і баба любила Стефка. Гладила шорсткими, негнучкими пальцями кучеряву густу чуприну: — Кукулику мій, сиротя бідне…"
Знайдіть і зачитайте, як хлопчик сприймає красу рідної природи. -Мені сподобався опис дерева, що співає. Цитата: Неподалік од хати росла велика, старезна липа. Коли вона цвіла і від неї йшов такий солодкий дух, що аж голова паморочилася, то починала співати. Співала низьким, оксамитовим голосом, щодень одну і ту ж монотонну, але дуже гарну пісню, і минуло немало часу, поки Стефко додумався: то бджоли прилітали по мед густим роєм і так гули, непримітні у зеленій, майній липі, що, здавалося, дерево співає". Є ще опис лісу "Мокрий від недавнього дощу ліс пестив, голубив тіло, і, здавалося, весь напоєний запахом землі, старого листя, грибів та ожини, ти ростеш, підносишся над лісом і бачиш світ далеко-далеко поза горами"
Яка трагедія сталася в житті героя? Бабуся Олена померла. цитата: А потім баба померла, і Стефка мовби хто закаменив. Сидів у темнині на горищі, і бійно йому було, і сумно, і здавалося, що цілий світ пішов у переверти. "Кукулику мій, сиротя бідне…" Аж тепер відчув себе Стефко сиротям
Як сприймає Стефко появу батька? Стефко не любив і не сприймав батька ще в той час, коли була жива бабуся і батько, хоч рідко, але провідував їх з Насткою. А після смерті бабусі., коли батько його силоміць забирав з рідного будинку, Стефко, скоріше за все. зненавидів батька ще більше.
Цитата "Приїхав з міста за ним та Насткою тато. Стефко досі бачив його зрідка, батько лиш на свята часом приїздив, привозив коли-не-коли якогось гостинця, котрого Стефко немовби кому навкори зразу ламав і нищив. Од батька все тхнуло горілкою, був він величезний, з густим голосом та недобрим сміхом; Стефко заховався від нього на липі, що співала, і не хотів злазити вділ, і не хотів їхати з татом. Чіплявся потім за одвірок, за ребристий тин, за дерево при дорозі, а батько віддирав його руки, сердито й голосно сварився..."
Охарактеризуйте батька. Батько Стефка і Настки зловживав алкоголем, був злим, до дітей байдужим.
Чи займався він вихованням дітей? Чи піклувався про них? - Батько Стефка вихованнмя дітей не займався. Ні в той час, коли ще була жива бабуся Олена, ні коли забрав дітей до себе. Цитата: Батькова квартира була незатишна і забарложена; малі Настині руки не могли там дати лад, а батько про той лад і не дбав ніколи.
Як жилося Стефкові із сестрою в місті? - У місті дітям жилося досить важко. Стефко збайдужів до всього. Настка- ще зовсім дитина, намагалася створити хоч якийсь затишок у квартирі, готувала їсти, дбала про брата, але не витримала і сама попросилася до інтернату. Пропонувала Стефкові йти разом з нею, але Стефко відмовився. Цитата: "Настка маленька, худа, варила на трьох, як уміла, борщ та картоплю, обгортала у чистий папір Стефкові книжки та латала його подерті штани й сорочки" Ще цитата, яка характеризує стосунки дітей з батьком "Не мав Стефко до батька доброго серця, бо й від батька ніколи не було ані ласки, ані якої лакоминки, ані поради. І навіть коли батько повертався з роботи втомлений і зовсім тверезий, не шукала його долоня ані Настиної гладенько зачесаної голови, ані Стефкової пелехатої".
Чому хлопець озлобився? А який він насправді? - Стефко відчував себе самотнім і нікому не потрібним. Від цього хлопець озловився, хоча насправіді він був добрим, турботливим. Цитата: (Батько) Траплялося, приходив додому п’яний, і то сварився, то раптом починав жалісливо каятися перед дітьми. Стефко йшов собі геть. Тинявся вулицями, затискала його нехіть до власної домівки, книжок, повчань і настанов...
Чим живе Стефко? - на мій погляд, хлопець жив лише спогадами про бабусю, про те. який він був щасливий з Насткою в ті роки, як називала його бабуся "кукуликом"
Згадайте епізоди, у яких ми бачимо ніжну й добру душу дитини - Стефко дбав про сестричку, коли вони ходили з бабусею по гриби, то хлопець приносив Настці з лісу ліщинові горішки; хлопець пошкодував сороку з перебитим крилом і намагався десь її влаштувати, щоб за птахою доглядали, бо у нього такої можливості не було: провідував пораненого птаха, коли Настка сказала, що буде жити в інтернаті, то Стефко ледве не заплакав. Цитата: Настка, видно, готова була розплакатися, але тільки кліпала очима; і раптом згадалася Стефкові ота птаха на мокрому листі — аж самому щось підступило до горла, і він закашлявся, мовби захлинувшись молоком.
Як ви думаєте, чи налагодяться стосунки Стефка й батька? - думаю, що стосунки Стефка з батьком, на жаль, не налагодяться. Більш того, на мій погляд, без сторонньої до Славко може з роками стати таким же як його батько: грубим, злим, жорстоким
Пояснення: