Я читала безліч творів. Багато з них мали цікавий сюжет, незвичайних героїв. Але особливо вразила мене маленька дівчинка, яка ніколи не робила справ до кінця. Аля, яка потрапивши ло Недоладії сама навчилась, і навчила мене завершувати розпочаті справи, а окрім цього, навчила не відкладати справ на потім. Чим? Тим випадком, який стався коли вона забула про подарунок бабусі. Вам шкода було її коли вона потрапила до Недоладії? Мені ніскілечки. Це була цікава, сповнена приголомшливих пригод та нових знайомств подорож. Вона вчить бути хороброю, не здаватись навіть тоді, коли виходу немає. Ця подорож навчила мене уважності та вигадливості. А ще мені сподобалось що дівчинка не забула про друга, який теж не закінчував початого. Алю, ти стала для мене гарним прикладом. Дякую. Аля – мій улюблений літературний герой.
Найбільше шкода, звичайно, Говорющу рибу. Адже саме вона постраждала найбільше. І справа навіть не в вії гибелі – це був наслідок, а в тому, що риба так і пішла з життя не признаною ніким.
Чи винен рибалка? Я думаю, що ні. Він вперше в своєму житті зустрів чудо і просто не зміг пояснити своїй жінці, що дива дійсно існують. Жінка рибалки за своїми клопотами і турботами теж не почула голосу риби. І як її було почути – кожного дня їй доводилось готувати їжу і слідкувати за господарством. Які можуть бути чудеса. Хто ж по-справжньому винен в цій казці, так це самі риби, які не прийняли говорющу рибу такою, як вона була. Вони вирішили так: не схожий на нас, отже не можеш бути поруч. І їх зовсім не турбувало, що вміння говорити – це дар Божий. Можливо, це вміння могло б принести яку-небудь користь. Ні, риби вирішили просто вигнати свою товаришку з моря. Я вважаю, що не вміння приймати іншого таким, яким він є, це велика несправедливість, як по відношенню до нього, так і до себе.
Алю, ти стала для мене гарним прикладом. Дякую. Аля – мій улюблений літературний герой.