Повість М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" сформували у мене відчуття патріотизму. Водночас я поринув у казковий світ нерозгаданих доріг, дрімучих пралісів і тих гусей-лебедят, що на своїх крилах виносили з біди маленького хлопчика. Я зрозумів, що попри болючу і драматичну реальність є ще й фантастичний іб сприйняття дійсності. Згадаймо як автор побачив у вітрякові жар-птицю, котра не хотіла розлучатися із землею. Ми повинні з шанувати й оберігати свою землю, адже соціальна реальність українського села початку 20-х років ХХ ст. бажала кращого. Саме тому хлопчик вдававсядо веселих і карколомних осінньо-зимових пригод через відсутність взуття. Чи коли він не мав доступу до книжок і самотужки навчився читати і шаленів від цього.
Твір навчив мене не дружити з поганою компанією, а бути толерантною людиною. Згадайте Порфирія, який подався до банди, а потім покаявся.
Також Михайло Стельмах вчить любити природу, кожну травинку і побути на самоті.
Це незвичайна єдність людини і природи особливо поетично змальована через сприймання малого Іванка. Про щезників, нявок, русалок не те щоб говорили повсякчас, але жили цим, вірили, і цією вірою зростала душа малого Палійчука. Довкілля було для нього продовженням казки, яку чув з народження. Він був таким, як багато хлопчаків його віку, але разом з тим особливим — людина з багатою уявою має цікавіше внутрішнє і зовнішнє життя. Наділений тонкою чутливою душею, Іван сам навчився грати на флоярі, ніби це дано було йому від Бога. Так само він навчився вірно і ніжно кохати. М. Коцюбинський зрозумів, що казка не йде від людини разом із дитинством. По-новому оживає вона в повір'ях і обрядах, у побожному ставленні до сил природи, в поетизації праці. Досить пригадати, як незвичайно поводяться пастухи в перший день на полонині: ватаг обходить стоїще з вогнем, разом із чоловіками видобуває саме живий вогонь. Справжнім чаклуванням можна назвати процес виготовлення сиру, який "родиться" в зеленій купелі сироватки. Раз по раз натрапляємо у творі на незвичайні описи, художні штрихи чи деталі.
Объяснение:
Усі знають, що «Реве та стогне...» написав Тарас Шевченко, але ж автора музики цієї пісні згадують нечасто.
Учитель словесності Болградської чоловічої гімназії Данило Крижанівський щоразу, коли в Одесі гастролювала трупа Марƒка Кропивницького, бодай на день приїздив за сотню верст із свого містечка до шумливого приморського міста.
З Марком Кропивницьким він був знайомий давно, схилявƒ ся перед блискучим талантом свого земляка (обидва були родом з Єлисаветградщини), тягнувся до нього ігаючи за гляƒдачами, зачарованими грою улюбленого актора, відчуваючи особливе емоційне напруження в залі, коли він співав народні пісні (їх у кожному спектаклі було завжди кілька), Крижанівƒ ський мріяв присвятити Кропивницькому власний музичний твір.
украинский
Все знают, что «Реве та стонет ...» написал Тарас Шевченко, но автора музыки этой песни вспоминают нечасто.
Учитель словесности Болградского мужской гимназии Даниил Крыжановский каждый раз, когда в Одессе гастролировала труппа Мар ?? ка Кропивницкого, хотя бы на день приезжал за сотню верст своего городка в шумного приморского города.
С Марком Кропивницким он был знаком давно, склонял ?? ся перед блестящим талантом своего земляка (оба были родом из Елисаветградщины), тянулся к нему. Наблюдая за зо ?? дачами, заколдованными игрой любимого актера, чувствуя особое эмоциональное напряжение в зале, когда он пел народные песни (их в каждом спектакле было всегда несколько), ледяной ?? ский мечтал посвятить Кропивницкому собственный музыкальное произведение.
русский
можно подписку я старался