Благородство мужність і патріотизм героїв повісті за сестрою
сочинение.
Твір за сестрою показує нам лихі часи коли український народ страждав від нападів Татар. В повісті є багато образів мужніх, патріотичних та благородних персонажів. Всі вони прості люди які не зігнулися під тиском долі. Павлусь один із таких. Його село спалили, родину вбили, а сестру і батька викрали. Те, що він залишився в живих і те, що він відчайдушно вірив у порятунок сестри можна назвати мужністю хлопця. Він благородно допомагав козакам. Відверто ненавидів Татар. Не дивлячись на всі ці умови він залишився простим юнаком. Якого не зіпсувала війна козаків і Татар... Надіюсь допоміг сформулювати вашу думку.
твір за сестрою загалом розповідає про хлопчика який жив в часи козаків,коли на їхнє село напали злодії тоді вони викрали сестру та тата,маму вбили і дідуся також вбили,хлопчик був маленьким але розумів,що він мусів відшукати сестру і батька,тоді хлопчик взяв коня і поїхав за ними,його поранили коли він їхав,він зустрів свого брата який був козаком,тоді хлопчика дуже багато що чекало,сестру йому знайшли в криму,вони попросили волю і поїхали геть,родинні цінності в цьому творі це напевно те як хлопчик не здавався і хотів відшукати своїх рідних хто залишився сестру і батька але з годом він і знайшов свого брата,тому я вважаю що потрібно дорожити своєю сім єю і тоді все буде добре
Подробнее - на -
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.
Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.
1822 р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. У поезії “А. О. Козачковському” Шевченко згадував, як він школярем списував у бур'янах у саморобний зошит вірші Сковороди та колядку “Три царіє со дари”.
Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця. Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту.
Объяснение:
https://slavuta-rda.gov.ua/info/page/413