М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Напишіть твір на одну з тем: "Якби ми вчились так,як треба,то й мудрість би була своя...","Нема на світі України,немає другого Дніпра.Чого ж премося на чужину...","Борімося й поборемо,нам Бог помагає..."

👇
Ответ:
Fansik34324
Fansik34324
22.08.2020

Відповідь: Що вам більше сподобається: їсти власний, цілий шматочок торту, чи доїдати за кимось? Здається, відповідь очевидна. Чому ж тоді ми постійно обираємо роль «доїдаючих»? Сучасний медіапростір заповнений «секретами успіху» від різних людей. Там тобі і мільйонери-бізнесмени, і актори, – на будь-який смак і колір. У просторі ж соціальному все популярнішими стають різноманітні тренінги, курси розвитку особистості та інші, на перший погляд, корисні і повчальні заходи. Проте варто зрозуміти, що, як кажуть, «неможливо навчитись робити стільці, не зробивши жодного». Надзвичайно важко навчитись робити будь-що, не допускаючи помилок, обираючи ідеальний алгоритм, вже побудований кимось.

Саме через це наше покоління першим зіткнулося зі стратегію «не виходить – відкинь». Нас оточує суцільний шар методів ів, порад, що діють лише до першого збою, а потім відкидаються як недієві та замінюються іншими із загальної купи. Так і проходить процес становлення особистості – у метаннях з одного курсу її розвитку на інший, з життя за правилами Фредді Мерк’юрі у стрімку ріку доль Джейсона Стетхема та Фаїни Раневської. Ми дорослішаємо, лише розвиваючи в собі комплекс «недо» – недороблені, недоформовані, недорозкриті. Ми жаліємося, що обрали не свій шлях, поступово перетворюючись на типового зомбованого споживача, який вже переступив межу невдоволеності і, забувши колишні ідеали та прагнення, ходить на роботу, яку б ніколи сам не обрав, дивиться по телевізору шоу, які ніколи б не вважав розважальними і гірко зітхає перед сном, думаючи про нездійснене та нездійсненне.

Наш шанс – це «пуста кімната» ідей. Нам не потрібні надкушені торти. Нам потрібне щось своє, суто особисте, за що ми можемо вхопитися, як за соломинку, яка витягне нас із цієї ями чужих доль. Відкладемо в бік фотоапарати, з якими нам не дано навчитися працювати, винесемо на смітник постери кумирів разом з їхніми порадами, забудемо чужі мрії. І тоді, в цій спустілій кімнаті, ми залишимось наодинці із собою, із власними правилами і прагненнями.

Пояснення:

4,5(9 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Litoli
Litoli
22.08.2020
На мій погляд, сама природа про те, щоб все, що вона створила і що є в ній живим, було красивим і приваблювало людей. це і красивий ліс, який одягнувся у зелений наряд, і красиве безкрайнє соняшникове поле – всюди можна знайти неповторну красу, яку не створить ні один самий талановитий митець. нас з дитинства привчають бачити і творити найбільш красиве, бо саме воно, а не потворне, спонукає нас до творчого злету думки і прагнень до прекрасного. але красивими є не тільки якісь речі чи природні явища, але й люди, які особливо приваблюють нас перш за все своєю душевною красою. бо такі люди завжди привітні і добрі, вони ніби світяться із середини. саме на таких людях тримається наша земля, наше суспільство. на них тримається увесь світ, отже саме краса підтримує наше життя. перш за все це краса людяності, краса чистих почуттів і краса наших думок. я ще досить мало бачив у своєму житті, але й те, що мені довелося впізнати за своє існування на цьому світі, надає мені право пишатися і насолоджуватися неповторною красою, що оточує нас кожен день. чого варте лише весняне пробудження природи, чого вартий початок кожного дня, схід сонця, усмішки наших рідних і випадкових перехожих! однак мені здається, що головна краса, перш за все, в її різноманітності, в різноманітності поглядів на красу і уявлень про неї кожної окремої людини. на протязі багатьох віків людство вражає краса природи та її неповторні витвори – гори і океани, моря і ріки, безкраї степи і могутні ліси, безплідні пустелі і вічні льоди – всього ніколи не перерахуєш і, на превеликий жаль, всього навіть за все життя не побачиш. та й те, що ми можемо побачити у своєму рідному краю – велике різноманіття природних форм та явищ, достатнє для того, щоб скласти для себе уявлення про справжню красу. якщо уважно придивитися до оточуючого нас світу, можна знайти зовсім не потрібні на перший погляд предмети, явища і істоти, які попри все вражають нас своєю красою. можливо природа потурбувалася не тільки про те, щоб нам зручно жилося на землі, але й про те, щоб людство мало змогу навчитися цінити красоту оточуючого світу. якщо ж казати про красу людини, то вона полягає не стільки в її зовнішній привабливості, скільки в багатстві її душі та багатогранності її натури. і якщо усе на нашій планеті створено досить обдумано, усе урівноважено і взаємозалежно, людині в цій рівновазі відведена найголовніша роль. бо саме від людей залежить, наскільки довго буде існувати краса навколишнього світу, яку створила не підвладна нашому розумінню вища сила, будь то бог або довгий процес еволюції. головне, що захоплює і дивує – неповторність краси усього, що нас оточує, до самої останньої билини, до самої маленької комахи. все таке приваблююче і прекрасне! все це створено для людини, яка отримала змогу милуватися цією красою і створювати не менш красиве. і тому, як казав видатний російський письменник ф. м. достоєвський – «краса врятує світ». цей вислів, на мою думку, можна декілька перефразувати – краса врятує світ, а краса самого світу врятує людей і надихне їм прагнення до прекрасного.
4,5(38 оценок)
Ответ:
katyabicheva
katyabicheva
22.08.2020

Розділ «Срібний чоловічок».

Герой твору слідкує за срібним чоловічком, який здається йому дивним. Хлопець намагається його спіймати, але йому не вдається. Після дощу затекла хата, де мешкає герой, тому він дивується краплям, тій чарівній музиці під час їх падіння до тазика та ночв. Сонячне кіно — посягання піратами на красу Вишневих Пушинок. До срібного чоловіка — Бумса, Пушинкам. Сумування хлопця з приводу шкоди, якої він завдав метелику. Повага хлопця до Бумса.

Розділ «Сопуха».

Сопуха — істота, якою лякають дітей. Ставлення хлопця до Сопухи. Герой у пошуках кудлатої істоти. Чарівний світ, який побачив хлопець за хатніми дверима у дворі. Герой гає за живими істотами (народом), що оточують його.

Розділ «Крилаті дерева»

Льонька допомагає матері готувати обід — підкидає сухе бадилля у піч. Мрія хлопця про море і особистий пароплав. Глипа підстрелив собаку Льоньки Рекса. Хлопець не розуміє, як Рекс міг напасти на Глипу, якщо собака був дуже лагідним, спокійним навіть до будь-якої свійської тварини. Рекс для Льоньки був найкращим другом, якого хлопець втратив.

Розділ «Адам».

Несподіване знайомство Льоньки з Адамом біля річки. Хлопчик гає за цікавою для нього людиною. Друзі будують греблю на річці, якій дали персональну назву — Лопотуха. Льонька дізнається про смертельну хворобу Адама. Друзі домовляються наступного разу зробити водяний млинок.

Розділ “Ніна”

Сумування Льоньки через власну самотність. Адам не з’являвся, бо дуже хворів, про що хлопець дізнався пізніше. Перебуваючи біля річки, хлопець побачив зруйновану греблю, яку він майстрував з новим другом. Гуляючи, Льонька милувався природою, її красою і побачив знову відновлену греблю і зроблений млинок, який Адам змайстрував без до хлопця. Знайомство Льоньки з Ніною. Вони розмовляють про небезпечну хворобу Адама, про призначення людини на землі.

Розділ «Глипа й Бакун»

Розповідь про минуле старого коня Бакуна. Глипа і його брат Гав-ро вирішили скористатися Бакуном. Під час переправи через річку нога коня потрапила у щілину між камінням. Злодії вирішили знищити Бакуна. Хлопець співчуває тварині і намагається їй до Але як? На думку матері, Бакун сам визволить себе із пастки. Незабаром Льонька бачить коня живим, але кульгаючим. Намірам Глипи не судилося здійснитися.

Розділ «Лікар Бусько Льоньки за ластівками, які полюбляли гратися з Бакуном. Стара Сіроха покликала Льоньку до Адама. Друзі розповідають один одному правдиві історії: хлопець — про Бакуна; Адам — про Буська. Мрія і віра Адама подолати свою хворобу. «Йду на дно, а гребусь».

Розділ «За павутинкою»

Зустріч Льоньки і Ніни. Хлопець дізнається від Ніни, що то вона до Бакуну врятувати життя. Друзі відвідують печеру, грають у кремінц гають за рухом павутинки. Прощаючись з Ніною, Льонь-ка просить, щоб вона приїжджала наступного разу. Турбота матері про те, що її син постійно перебуває самотнім.

Розділ «Все відпливає»

Поховання Адама. Зустрівшись з Ніною, Льонька на її прохання виготовляє кораблик з матеріалу, що надіслав у посилці невідомий Олс. Кораблик був схожий на каравелу «Санта-Марія»; плаваючи в кораблику і милуючись краєвидами вздовж річки, друзі потрапили на Гли-пину вершу. Цей браконьєр намагався завдати шкоди колгоспній рибі. Льонька і Ніна руйнують Глипине сховище. На прощання друзі розпалюють вночі багаття і обіцяють один одному знову зустрітися. Льонька на згадку про себе дарує Ніні кремінці.

© dovidka.biz.ua

4,4(85 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ