Перша редакція роману «Чорна рада, або Нещаслива старосвіщина» була написана 1845-1846 рр. українською і російською мовами, проте через арешт у справі Кирило-Мефодіївського братства у березні 1847 і заборону друкуватись тривалий час не міг видати їх цілком. Перші п'ять глав роману «Чорна рада» надруковано 1845 року в петербурзькому журналі «Современник» (1845.—Т.XXXVII.— C.332-376; T.XXXVIII.— C.5-37, 135-196) у автоперекладі Куліша російською мовою. У цьому ж журналі в наступному році з'явилася публікація "Киевские богомольцы в XVII столетии". Інші частини роману з'явилися в журналі "Москвитянин" (ч.III, №5.- с. 3-32; ч. 1,№ 1.- с. 81-122). Після того Куліш не мав можливості що-небудь публікувати і лише 1856 р. опрацював нову українську редакцію роману – «Чорна рада, хроніка 1663 року. Написав П. Куліш.- СПб., 1857» - й випустив її в світ окремою книжкою, тоді ж переробив «вільний переклад» «Чорної ради» російською мовою, дотримуючись у ньому більше, ніж в останній українській редакції, тексту 1846 р. і видав у Москві в журналі «Русская Беседа» та окремим виданням. За життя Куліша роман було видано повністю ще раз у першому томі "Повістей: У 4-х томах" (СПб.,1860) в російському перекладі. Друге повне видання оригіналу роману українською з'явилося 1890 року у Львові[1]. Це можна вважати останнім прижиттєвим виданням роману, якщо не брати до уваги уривків із твору, надрукованих О. Барвінським у 1896 р. У 1899 р. відомий український художник Амвросій Ждаха створив ілюстрації до роману, (опубліковано в 1901 році в Одесі).[2]. У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка (ф. 18, од. збер. № 31) зберігається авторизований список "Чорної ради".
Історична основа твору
В основі твору лежить історична подія – Чорна рада 1663 р. в Ніжині, у якій взяли участь народні «низи» («чернь» - звідси назва ради). Відомості про неї Куліш почерпнув частково з народних джерел, більшою ж мірою спирався на архівні документи, прагнучи до максимальної точності у викладі історичних фактів, описах народних звичаїв і побуту, а також використав літописи Самовидця і Григорія Грабянки. Політичним стрижнем роману стало припущення Григорія Грабянки про те, що «два союзніе мужи» - наказний (тобто тимчасовий) гетьман Я. Сомко й паволоцький полковник Іван Попович могли б, якби довше жили, спільними зусиллями об’єднати Правобережну й Лівобережну Україну під рукою московського царя. Водночас у «Чорній раді» Куліш виступає не так ученим-дослідником, як митцем, який поруч із зображенням реальних історичних осіб (гетьмани Я. Сомко, І. Брюховецький, ніжинський полковник В. Золотаренко, генеральний писар М. Вуяхевич) вдається й до художнього вимислу. У романі правдиво відтворено соціальні суперечності в Україні після переможної визвольної війни та приєднання до Московського царства: між поміщиками й селянами, шляхтою і міщанами, міщанами й козаками, козаками й селянами, запорожцями й городовими козаками («кармазинниками»), старшиною і рядовим козацтвом. Одним із наслідків цих суперечностей і стала «чорна рада».
Особливості жанру й композиції
«Чорна рада» - перший в українській літературі історичний роман-хроніка, прикметний вальтер-скоттівською поетикою (дві сюжетні лінії – історична і любовна, історичні і вигадані персонажі, конкретно-історичний коментар, ситуації і структурні типи персонажів), однак має не концентричний, а хронікальний тип сюжету, а також відзначається більшою ідеологізацією та філософічністю. Поряд з яскравими романтичними сценами, опоетизованими картинами козацько-старшинського побуту в «Чорній раді» правдиво зображені соціальні суперечності і станова боротьба в Україні 1663 р. Функцію композиційного стрижня виконує романічний мотив дороги. Аж до центральної, кульмінаційної події - «чорної ради» твір складається із сцен-зустрічей і сцен-зіткнень колишнього паволоцького полковника, а тепер священника Шрама (прототипом його став Іван Попович) і молодого Шраменка, які подорожують по Лівобережжю, з окремими особами та групами людей. Крізь сприймання головним чином цих двох героїв письменник показує життя й соціальну психологію різних станів і верств тогочасної України.
Відповідь:
1. Кого зустрів в парку Славко? - Юлька Ващука з незнайомим Славкові хлопцем. Юлько неохоче відрекомендував хлопця - Стефко Вус.
2. Про яке опудало говорив Юлько? - про сороку з перебитим крилом
3. Як відрекомендував Юлько Стефка? - Можу відрекомендувати: Стефко це, Стефко Вус, соловей-розбійник з нашого двору
4. Кому завжди носять то птахів, то кошенят? - колишній вчительці Славкової мами - Надії Григорівні
5. Яку страву вдома приготувала мама для Юлька? - похапливо відповідає мати, несучи з кухні тарілку, на якій аж палахкотіла рум’яна смажена картопля з яєчнею
6. Які творчі здібності мав Юлько? - Юлько гарно малював і навчався в музичній школі грі на роялі
7. Яка думка не давала спокою Юлькові вдома? - Юлькові здавалося, що Славко Беркута до нього несправедливий і постійно чіпається за кожну дрібницю. цитата: Чого хоче від нього Славко Беркута?
8. Хто чекав вдома Стефка і для чого? - батько Стефка Вуса чекав на сина, щоб той купив йому цигарок. А сестричка Настка чекала брата, щоб зізнатися йому, що вона вирішила піти жити до інтернату і просила брата йти разом з нею.
9. В які прем'єрі грала Лілі? - в "Лускунчику" (в творі вказано" Щелкунчик" ) цитата: На сцені повинна з’явитися Лілі — вона запросила клас на прем’єру "Щелкунчика", де має роль Маші маленької.
10. Дайте 5 характеристик Лілі. - успішна, творча, талановита, справедлива, добра, вірна, чесна, борець за правду, розумна
11. Який сюрприз підготував Юлько для Лілі? - цитата: Однак мав прибережений сюрприз — маленька бурштинова балерина, уся така поривчаста й легка, як сама Лілі, лежала в Юльковій кишені, старанно й надійно запакована.
12. Коли мав прийти на виставу Славко? - — Він просив, щоб ми тобі не казали, що його нема, він повинен прийти перед самим кінцем вистави…
13.Яким видом спорту захоплювався Беркута? - фехтуванням
15. Яка казка пригадується в частині "Скажи, хто твій учень.." - цитата: Було це так несподівано, як у казці "Сезам, відчинися".
16. Що таке "бандура"? - цитата "...позапихав усе в "бандуру", — це ми так називаємо великий брезентовий футляр, куди складаємо все спортивне знаряддя і шпагу..."
17.В яке місто мав поїхати Славко на змагання? - в Харків цитата: "але ж сьогодні вирішується питання, хто з львів’ян поїде на юнацькі змагання до Харкова".
18. Чи переміг? Яке місце посів? - цитата: "... клас спіткало розчарування — кубка не було. Команда виступила добре. Львівські шпажисти зайняли друге місце, і в командних Беркута не програв жодного бою. Зате в особистих змаганнях завоював тільки четверте місце".
19. Чому Славко програв останній бій? - Спершу Славко недооцінив противника, справедливо вважаючи себе більш сильнішим і розслабився. Та коли раптом отямився, було вже пізно. Рахунку виправити не міг. А пізніше настрій зіпсувався зовсім, він скис!
20. Хто запропонував відвідати Славка на тренуванні? - Лілі. Цитата: Лілі мене сюди привела, — сказав Юлько, ніби вгадав мої думки
21. Як Юлько спровокував Стефка до бою? - Спершу на очах у дівчини, яка Славкові подобається нагадав, що Славко не виграв змагання, потім почав знецінювати його заслуги, спровокувавши Славка на ганебний бій. Цитата: — Працювати? — тепер уже Юлько вчепився за моє слово, як я чіплявся за його. — Ніколи б не подумав, що розмахувати в’язальними спицями зветься роботою!
22. Чим закінчився бій між Славком і Юльком? - Славко розумів, що цей бій все ж таки не зовсім чесний, але справитися з емоціями, зупинити бій не міг та щей поранив Юлька. цитата: Мій клинок не витримав удару, розламався навпіл, я не встиг нічого зробити, — мабуть, так шофер не встигає часом загальмувати, — і мій поламаний клинок наштовхнувся, на Юлькове незахищене стегно
23. Кого звинуватила Лілі у скоєному? - Коли однокласники прийшли провідати Юлька вдома, то Лілі затинаючись зізналася, що вважає винуватцем Юлька. Цитата: — Бачиш, Юльку, от… Я таки думаю… Ти сам винен. Ти перший почав. Якби не почав, усього цього не трапилося б…
24. Навмисно чи випадково Славко поранив Юлька? - Славко поранив Юлька випадково, він вже досить давно і успішно займався фехтуванням, а постійні тренування дозволяють відшліфувати дії спортсменів до автоматизму. Хоча Славко повинен був розуміти, що Юлько має таких навиків і дійсно перед ним як беззбройний
Пояснення: