Мова, якою написано «Слово о полку Ігоревім», це тогочасна літературна мова русинів, подібна до мови літописів, але з помітно більшими впливами народної[5]. Більшість дослідників припускають, що автор «Слова…» був або киянин або чернігівець, інші (Орлов, Юґов) доводять, що він мусив бути галичанином («карпаторус»).[6]
Діалектологи знаходили в «Слові…» регіональні лексеми Закарпатської Русі і на цій підставі піддавали сумніву можливість створення його на Чернігівщині, віддаючи перевагу Галицькій Русі. Але довести цю чи іншу конкретну тезу нікому не вдається, оскільки майже половина (1500) слів — це надбання різних протоукраїнських діалектів XII ст. Більшість лексики і граматичних конструкцій у «Слові…» є загальнонародною.[7][8]
Зв'язок з народною поетикою, літописом і воєнними повістями свідчить про глибоке народне коріння «Слова…». Помітний і генетичний зв'язок «Слова…» та українських народних дум, але цей аспект історії українського фольклору ще потребує поглибленого аналізу.[8] Побіч слів, прикметних тільки українській мові, в «Слові…» є архаїзми, збережені в українських говірках, є також впливи інших мов.[6]
Є припущення, що копію поеми XVI ст., котру відкрив Мусін-Пушкін, вже значно окнижили переписувачі, які підтягали транскрипцію поеми під панівний тоді болгарський правопис. До того ж вона могла бути не зі старого списку, а з інших копій, які й витворили так звані «темні місця» поеми.[6]
Порівнявши мову «Слова» з сучасною українською мовою, можна виявити досить багато спільного. В перекладі, зробленому для Катерини II, було вказано, що оригінал містить у собі велику кількість «южнорусских» та польських слів, незрозумілих російському читачеві. Слова мають властиві для сучасної української мови закінчення. Незвичні для сучасної російської мови «и» в багатьох словах звучать по-українському, якщо їх змінити на «ы».[6]
Пролог частина 1: 1) розділ 1 - божа кара, яку зазнала наймогутніша держава світу. 2) розділ 2 - химерії долі. 3) розділ 3 - події, далекі від тих подій, котрі щойно були описані 4) розділ 4 - докладне знайомство з вельмешановним паном сулптицьким та сеньйором гаспероні. 5) розділ 5 - морська боталія. 6) розділ 6 - думки героя 7) розділ 7 - дії героїв 8) розділ 8 - перехрести людської долі. 9) розділ 9 - правдиві історії джузеппе та сварки між героями. 10) розділ 10 - віщий сон лейби 11) розділ 11 - вельми таємна та важлива бесіда 12) розділ 12 - сплетіння людських шляхів 13) розділ 13 - врятованний називає рятівника ісмаріотом. 14) розділ 14 - стрілянина частина 2: 1) розділ 1 - мудрування державця та підслухача про високу політику 2) розділ 2 - загибель та воскресіння людських душ 3) розділ 3 - благання муси про гром на голову надир-бея 4) розділ 4 - пригоди хороброго козака яремка ціпурини 5) розділ 5 - подальщі плани гаспероні, графа олександра та отамана петруніна 6) розділ 6 - невеселі пригоди посланців гаспероні. 7) розділ 7 - військова рада в морі 8) розділ 8 - дива селім-ага 9) розділ 9 - морська та сухопутна баталії при трапезонті 10) розділ 10 - подальщі пригоди яремка, джузеппе та гаспероні 11) розділ 11 - останній день софії та спиридона. 12) розділ 12 - несподіване здійянення деяких мрій 13) розділ 13 - химерії що знову зводять й розводять людські долі. епілог
Усвоєму творі осип турянський показує на прикладі конкретних людей, до чого призводить війна. здорові, молоді хлопці, які могли б довго жити на благо собі, своїм сім’ям і навіть країні, були змушені віддати все своє життя війні і навіть померти не в заспокоєнні, а в муках. на жаль, так відбувається на війні дуже часто. на тлі страждань головних героїв свого твору осип турянський також показує і невисоку вартість інших аспектів життя людей. сьогодні, як ніколи раніше, в житті людини важливі гроші. уявіть, чи будуть вони потрібні, якщо завтра вибухне війна? якщо вас візьмуть в полон, а потім, втікши з нього, вам доведеться йти по жахливого холоду без надії на порятунок? навіщо взагалі в такій ситуації потрібні гроші? відповідь на це питання дали герої розглянутого мною твори. вони розпалили грошима багаття. їм необхідно було врятуватися, а обставини склалися таким чином, що гроші могли знадобитися тільки в якості речі для розпалювання багаття. цим прикладом осип турянський показує всім своїм читачам відносність життя у нашому світі. необхідно завжди пам’ятати, що те, що сьогодні корисно і потрібно, завтра може повністю знецінитися. важливо залишатися людиною, адже в найскладніших обставинах визначальну роль відіграє далеко не фінансовий ресурс, а характер і душа. все вищезгадане якоюсь мірою характерно і для мистецтва. про яке мистецтво може йти мова в таких складних обставинах? дещо інше місце у творі осипа турянського відведено почуттям. люди стають більш чутливими в ті моменти, коли розуміють, що життя їх незабаром може обірватися. головні герої твору саме це і відчувала, а тому стали згадувати своїх рідних і близьких і різні життєві ситуації з ними. при цьому варто зазначити, що напередодні швидкої смерті люди можуть відчувати почуття негативного, ненависного характеру, що може підштовхнути їх до якихось нелюдських вчинків. варто визнати, що головні герої твору були позбавлені всього цього – вони вели себе дуже гідно , хоч і розуміли, що можуть, наприклад, вбити когось одного і вижити завдяки цьому. вони не стали цього робити, дочекавшись, поки найслабший помре природним чином. як мені здається, задумка автора полягала в тому, щоб показати, наскільки все, крім людських якостей, відходить на другий план, коли людина стикається з перспективою швидкої смерті. у такі моменти дуже складно не позбутися свого звичайного вигляду і головні герої твору повинні стати прикладом для кожного читача.
Відповідь:
Мова, якою написано «Слово о полку Ігоревім», це тогочасна літературна мова русинів, подібна до мови літописів, але з помітно більшими впливами народної[5]. Більшість дослідників припускають, що автор «Слова…» був або киянин або чернігівець, інші (Орлов, Юґов) доводять, що він мусив бути галичанином («карпаторус»).[6]
Діалектологи знаходили в «Слові…» регіональні лексеми Закарпатської Русі і на цій підставі піддавали сумніву можливість створення його на Чернігівщині, віддаючи перевагу Галицькій Русі. Але довести цю чи іншу конкретну тезу нікому не вдається, оскільки майже половина (1500) слів — це надбання різних протоукраїнських діалектів XII ст. Більшість лексики і граматичних конструкцій у «Слові…» є загальнонародною.[7][8]
Зв'язок з народною поетикою, літописом і воєнними повістями свідчить про глибоке народне коріння «Слова…». Помітний і генетичний зв'язок «Слова…» та українських народних дум, але цей аспект історії українського фольклору ще потребує поглибленого аналізу.[8] Побіч слів, прикметних тільки українській мові, в «Слові…» є архаїзми, збережені в українських говірках, є також впливи інших мов.[6]
Є припущення, що копію поеми XVI ст., котру відкрив Мусін-Пушкін, вже значно окнижили переписувачі, які підтягали транскрипцію поеми під панівний тоді болгарський правопис. До того ж вона могла бути не зі старого списку, а з інших копій, які й витворили так звані «темні місця» поеми.[6]
Порівнявши мову «Слова» з сучасною українською мовою, можна виявити досить багато спільного. В перекладі, зробленому для Катерини II, було вказано, що оригінал містить у собі велику кількість «южнорусских» та польських слів, незрозумілих російському читачеві. Слова мають властиві для сучасної української мови закінчення. Незвичні для сучасної російської мови «и» в багатьох словах звучать по-українському, якщо їх змінити на «ы».[6]
Пояснення: