7) 1. зводячи будинок німецькі полонені мріяли
2. на початку грудня поруч з нагідкою оповідачка побачили
3. дівчатка з фотографії немов запитували:
8) А. Сніжана 1" тирміново продаюця дрова. Приймаюця оптові замовлиня"
Б. Вадим 2"Я тільки попросив грошей на цирк: ти ж не даєш..."
В. Сашко 3. "Так-так,розумію: у вашій школі наголосів не буває.Надто ж якщо
до тої школи не ходити!"
Г. Софійка 4."Якби моя воля- видала б закон:заборонити нещасливі фінали в казках"
5. "А що ти про мене знаєш, аби судити ? У мене, може, дитинство було- куди твоєму братись! І молодість- не легша!"
при́тча — це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. на відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея. сюжет притчі будується в образній формі, на життєвих ситуаціях, на повсякденних
спостереженнях суспільного життя.
анафора — єдинопочаток; одна зі стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.
гіпербола— вид тропа. стилістична фігура явного і
навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення сказаної думки. наприклад: «я казав це тисячу разів» або « як дуб».
епітет— це слово чи словосполучення, завдяки особливій функції в тексті, є слову набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису,
визначальну якість певного предмету або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом.
міфи — це античні, біблійні й інші перекази, сказання про створення світу і людини, розповіді про діяння древніх, про грецьких і римських богів і героїв.