Наші предки вважали кота тваринам Велеса, бога худоби, землеробства і поезії. Тому нам всім відомий Кот-Баюн - величезна чудовисько, що сидить на залізному стовпі і своїми казками присипляє богатирів, а потім їх їсть. Втім, Баюна можна було зловити і приручити, тоді його казки ставали лікувальними для власника.Крім того, кішки в слов`янської міфології завжди були пов`язані з домовиком і овинники, обидва зберігача могли перетворюватися в котів або спілкуватися з ним. А ще обидва любили молоко, яким кішки з ними охоче ділилися, вважаючи за краще мишей.
У розповідях Бажова, що зберегли для нас заводські уральські легенди, часто згадується Земляна кішка. На Уралі вважалося, що живе цей звір під землею, а над землею стирчать лише його руді, вогняні вуха. Де здадуться такі вуха - там скарб заритий. А з`явилося таке повір`я, мабуть, завдяки сірчистим вогників, що виривається з гірських пустот.
Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.
Саме через народну пісню передавався життєвий досвід від батька до дитини! Також пісня допомагала українцям в праці. Працюючи на полях народ співав пісні, щоб якось відволіктися від тяжких думок.
Тож збережімо народні пісні!