В житті українського народу пісні займають окреме місце . українські пісні надзвичайно мелодійні, в них поєднуються пісенність української мови та чарівність мелодії . українскі народні пісні сладалися протягом багатьох століть вони розповідають про цілі епохи в житті українського народу . усе життя українців супроводжують пісні .іх у нашого народу сила-силенна . кожна подія супроводжується піснею:народження,праця,відпочинок всілля смерть. отож пісні - це наш здобуток. треба їх знати й берехти.
Далеко від рідної землі А. Лісовська виявила риси характеру, притаманні українцям.
На недосяжну, здається, висоту вона зійшла завдяки винятковій силі волі, мудрості, знанням, набутим наполегливою працею (працьовитість - одна з найвиразніших рис українців!), літературному й музичному обдарованню. Майже сорок років Роксолана потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу. Це був її тріумф.
Вона вела боротьбу за свою особистість, свою гідність, свою волю і духовно винищила в ній перемогу. Це стало можливим тільки тому, що її боротьбу живила любов до рідного краю, надія на неї. Любов і надія стали тим порогом, що вберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою османським оточенням.
Розумом, усіма можливими силами й засобами вона вела щоденну багатолітню, духовно виснажену боротьбу, звертаючи свої погляди в бік України, з постійною думою про до й.
На мою думку, Настя любила свою країну,булла вірною їй до останнього,захищала її все життя – а це чарівна, вірна любов до свого рідного краю.
Італійський (венецький) посол, котрий бачив Роксоляну як султанку, зазначив, що та пані, по народності русинка, не була гарна, але приємна. Та кожний має своє поняття про красу. Портрет Роксоляни, котрий знаходиться в нашому Національному музеї у Львові роботи італійського майстра, вказує, на мою думку, що вона була дуже гарна: дуже делікатна, дуже скромна і дуже спокійна з вигляду,- така спокійна, що успокоює навіть погляд на її портрет.
Крім цього прегарного портрета Роксоляни, бачив я ще один, роботи німецького артиста, на котрім крісла й буквально весь її одяг висаджені великими перлами. В нашому Національному музеї два її портрети».
Блискуча Роксолана, прозвана в народі “смішлива пані”, нарівні з чоловіком, Сулейманом II Пишним, стала повноправною володаркою Османської імперії. До речі, наближені султана всією душею полюбили свою пані. Вона наділила новими привілеями яничарів і багаторазово збільшила їм платню.
Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до Тільки такою може бути справжня людина.
Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.
Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.
Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню. Можливо підійде)
усе життя українців супроводжують пісні .іх у нашого народу сила-силенна . кожна подія супроводжується піснею:народження,праця,відпочинок всілля смерть.
отож пісні - це наш здобуток. треба їх знати й берехти.