Сонет «Київ-традиція» — поетична фсторіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш «Київ — традиція» входить до збірки «Сонети і елегії» Тема «Київ — традиція»: оспівування «золотоголового» вічного міста Києва — як свідчення високої культури народу. Ідея «Київ — традиція»: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, тощо. Головна думка — утвердження незнищенності Києва, його культури, духовності народу, його безсмертя, возвеличення краси золотоглавого Києва Жанр «Київ — традиція»: сонет Віршовий розмір — ямб Художні засоби «Київ — традиція» Персоніфікація — персоніфікується образ Києва, Данпарштадта Іронія — і в наші дні зберіг ти чар-отруту; в тобі розбили табір аспанфути; кують, і мелють, і дивують світ Епітети: войовничі готи, голосний і юний Тичина, давній міт, сонячні комуни Метафори: животворив душею, «Плуга» вів, лядський Болеслав Щербив меча об Золоті ворота Фразеологізми: теревені плів, байки складав Основна особливість — сонет позбавлений суспільного змісту.
Я полубляю слухати музику ще змаличку мене мама привчала слухати музику.Навіть зараз до кожної події в моїй голові асоціюється якась пісня чи то сумна чи радісна. Кожне свято необходиться без музики ми співаємо коли нам весело заохочуючи ближніх співати знами .Пісня лється як річка набуваючи нових широких маштабів .співає друг а потім ти ідеш і в твоїй голові лунає саме ця пісня .Музика розмиваєть по світу роблячи світ кольоровим таким пестливим наповненим духовно теплими відчуттями. Для когось музика це відпочинок від буденного а для мене музика -це як життя адже почувши музику ми згадуємо най заповітніші моменти нашого життя це як ліки які необхідні щоб сцілити душу
