- Доброго дня, Валентине Чемерису! Мене звати (твоє ім'я). Можна, будь ласка, взяти в вас інтерв'ю?
- Так, звісно. Постараюся відповісти на всі твої запитання, (твоє ім'я в кличному відмінку (Олеже, Олександре, Тетяно т.д))
- Добре, дякую, розкажіть де ви навчалися?
- Я закінчив літературний інститут імені М. Горького в Москві.
- Чудово, а чи розповісте, що на вас вплинуло або надихнуло писати твори?
- Так, звичайно. Мене ніщо не надихало, я відразу, як навчався в школі зрозумів, що буду поетом, а саме сатириком–гумористом.
- Як цікаво, а от крім письменництва в вас є ще якісь захоплення?
- Так, я - заслужений працівник культури України, але це не головне, адже в мене є такі прекрасні діти, з якими я багато проводжу часу.
- Згоден з вами. Ну, й на кінець, може, ви ще щось додасте або вважаєте за потрібне повідомити читачам?
- Наче все тобі розповів, що ти хотів би почути.
- Ну, добре. Дякую за те, що погодилися вислухати мене. До побачення!
- Нехай щастить! До побачення.
Відповідь:
Авґуст Ґлуп: «Я дуже люблю поїсти, особливо шоколад. Мені його завжди мало. Добре, що я знайшов золотий квиток і поїду на шоколадну фабрику — там справжня шоколадна річка. Ох, яка смакота! Я там наїмся…».
Його мати сказала: "Я знала, що Авґустусь знайде Золотого квитка... Він щодня з'їдає стільки шоколадних цукерок, що було б просто неймовірно, якби він його не знайшов. їсти — це його пристрасть. Це єдине, що його цікавить. Але ж це краще, ніж бути хуліганом і стріляти на дозвіллі з самопалів, правда? І ще я завжди кажу, що він стільки не їв би, якби не потребував поживи, правда? Бо це ж вітаміни. Як він зрадіє, коли побуває на легендарній фабриці містера Вонки! Ми пишаємося ним!"
Пояснення: