Для одних людей життєвий успіх полягає передусім у матеріальному добробуті. Для інших — зовсім в іншому. їм чужі грошові проблеми. Вони захоплені своєю роботою та знаходять душевний спокій у зовсім інших цінностях. І це теж свого роду життєвий успіх. На мою думку, він полягає в сукупності морального задоволення, душевного спокою та матеріального добробуту. Тільки за сукупності цих благ людина може почуватися щасливою, і тоді її голова звільняється від буденних клопотів, їй не доводиться думати про «хліб насущний». У неї з’являється бажання працювати, втілювати в життя цікаві ідеї. Ще Григорій Сковорода стверджував ідею «сродної праці»: якщо праця відповідає душевному покликанню людини, її нахилам, то людина — щаслива.
І це стосується не лише кар’єри, а й особистого щастя. Людина, яка має улюблену роботу і робить успіхи, має шанувальників свого таланту, без домашнього затишку не може бути повністю задоволеною життям. Тільки сімейний добробут може зробити її по-справжньому щасливою. І такі люди свій життєвий успіх пов’язують із зарядом позитивної енергії, отримуваної в колі сім’ї.
Але життєвий успіх водночас, як рулетка: одному таланить, а іншому — ні. А з іншого боку, людина сама є творцем свого щастя. У кожного має бути наполегливість, терпіння, а головне — бажання досягти чогось у житті.
Отже, скільки людей, стільки й думок. І всі вони різні. Це залежить від виховання, від рівня знань, навіть від особистих якостей людини.
У центрі п’єси — образ простої селянської дівчини — Наталки. В минулому батько Наталки був досить заможним. Незважаючи на це, дівчина покохала бідного парубка Петра, батькового наймита. Старий Терпило не погодився віддати Наталку за нерівню, і Петро пішов бурлакувати, аби заробити грошей. Чотири роки вірно чекає його кохана дівчина. З того часу багато чого змінилося. Старий Терпило помер, сім’ю обсіли злидні, і Наталці доводиться своєю працею утримувати себе і стару матір. До розумної, вродливої, працьовитої дівчини шлють сватів «весьма пристойні женихи»: тахтаулівський дяк, підканцелярист Скоробреха, возний Тетерваковський. Здавалося б, шлюб із заможною людиною врятує Наталку і матір від злиднів, але дівчина не мислить собі життя з нелюбом. Вона з почуттям власної гідності відкидає залицяння возного. Розуміючи, що у багатого жінка з «мужичок» «буде гірше наймички — буде кріпачкою», Наталка мудро відповідає возному: «Знайся кінь з конем, а віл з волом».
Наталка—любляча дочка. Вона щиро поважає свою матір, горе і сльози матері глибоко вражають її. Дівчина мусить скоритися материним умовлянням — вийти за першого ж жениха. Щоправда, дівчина сподівається, що скоро таких не буде. «Женихи, яким я одказала, в другий раз не прив’яжуться. Возному так відрізала, що мусить одчепитися, більш, здається, нема на приміті».
Для одних людей життєвий успіх полягає передусім у матеріальному добробуті. Для інших — зовсім в іншому. їм чужі грошові проблеми. Вони захоплені своєю роботою та знаходять душевний спокій у зовсім інших цінностях. І це теж свого роду життєвий успіх. На мою думку, він полягає в сукупності морального задоволення, душевного спокою та матеріального добробуту. Тільки за сукупності цих благ людина може почуватися щасливою, і тоді її голова звільняється від буденних клопотів, їй не доводиться думати про «хліб насущний». У неї з’являється бажання працювати, втілювати в життя цікаві ідеї. Ще Григорій Сковорода стверджував ідею «сродної праці»: якщо праця відповідає душевному покликанню людини, її нахилам, то людина — щаслива.
І це стосується не лише кар’єри, а й особистого щастя. Людина, яка має улюблену роботу і робить успіхи, має шанувальників свого таланту, без домашнього затишку не може бути повністю задоволеною життям. Тільки сімейний добробут може зробити її по-справжньому щасливою. І такі люди свій життєвий успіх пов’язують із зарядом позитивної енергії, отримуваної в колі сім’ї.
Але життєвий успіх водночас, як рулетка: одному таланить, а іншому — ні. А з іншого боку, людина сама є творцем свого щастя. У кожного має бути наполегливість, терпіння, а головне — бажання досягти чогось у житті.
Отже, скільки людей, стільки й думок. І всі вони різні. Це залежить від виховання, від рівня знань, навіть від особистих якостей людини.
Объяснение: