Україна знаходиться в тому періоді,коли люди не знають що чекати завтра.Раніше в людей була мета,бажаня.Вони хотіли досягти чогось більшого ніж в них є,чогось нового.Вони бородись за свою мрію,бажання.Війни,битви - це все говорить про те,що люди боролись за своє майбутнє. А що ми бачимо зараз? Зараз ми жевемо і не знаємо чого чекати.В нас начебто все є:телефони,комп"ютери,гроші,машини,шикарні будинки,колись цього не було.В нас є все,що ми можемо бажати.Але в нас немає впевненості в майбутньому.Ми вчимось в школі,вчимось кожен день,не все в нас получається,але ми стараємось.Але чи можеш ти бути в певненим,що після закінчення навчання в школі чи в вишому навчальному закладі,ти будеш задоволений своєю роботою?Та взагалі,ти впевнений,що матимеш хоч якусь роботу? На мою думку,хоч минулі часи були важкі й жорстокі,але люди мали якусь вірю,надію,бажання.А наш час,розвинений період,ми маємо все,та одночасно не маємо нічого.Ми маємо прогресивну науку,техніку,але не маємо фахівців,немає місць роботи.В наш час,розумних людей,загубили за грошима.Це дуже сумна сторінка в історії України.Я не думаю,що наші предки воювали ща нас,щоб ми через становище своєї Батьківщини,виїхали за кордон шукати кращого життя!
Є ще такий гарний вислів, аналогічний даному - "не все те золото, що блищить". Що ж воно означає? Візьмемо звичайний часник - гіркий, пекучий на смак, але в той же час корисний. А тепер візьмемо цукерки - смачні, солодкі, але ж такі шкідливі для здоровя, для зубів. Думаю, в даному вислові Сковорода хотів висловити, що іноді найкорисніші, найкращі ліки можуть бути гіркими та неприємними, але ж від того вони не стануть менш корисними? Ще можна провести аналогію з людиною. Як кажуть, краще гірка правда, ніж солодка брехня. Інколи ми вважаємо ворогом людину, яка сказала нам правду, що неприємна для нас. Але насправді ця людина - як ліки для нас. Вона цим хотіла до
А що ми бачимо зараз?
Зараз ми жевемо і не знаємо чого чекати.В нас начебто все є:телефони,комп"ютери,гроші,машини,шикарні будинки,колись цього не було.В нас є все,що ми можемо бажати.Але в нас немає впевненості в майбутньому.Ми вчимось в школі,вчимось кожен день,не все в нас получається,але ми стараємось.Але чи можеш ти бути в певненим,що після закінчення навчання в школі чи в вишому навчальному закладі,ти будеш задоволений своєю роботою?Та взагалі,ти впевнений,що матимеш хоч якусь роботу?
На мою думку,хоч минулі часи були важкі й жорстокі,але люди мали якусь вірю,надію,бажання.А наш час,розвинений період,ми маємо все,та одночасно не маємо нічого.Ми маємо прогресивну науку,техніку,але не маємо фахівців,немає місць роботи.В наш час,розумних людей,загубили за грошима.Це дуже сумна сторінка в історії України.Я не думаю,що наші предки воювали ща нас,щоб ми через становище своєї Батьківщини,виїхали за кордон шукати кращого життя!