В оповіданні О. Стороженка "Скарб", автор дуже цікаво розповідає про особливості пошуку скарбу, намагаючись звернути увагу читача на його символічне (приховане значення). Що ж таке скарб? Що він символізує? Чи щасливий Павлусь?
Скарбом для кожного є його щасливе життя. Отже, кожному надається право вибору щасливого шляху. Упродовж життя люди шукають свій скарб – щастя.
Автор висміює людину, котра нічого не зробила у своєму житті доброго, прожила марно й безцільно. І цією людиною є Павлуся. Яким було життя головного героя Павла: спить на перині, на печі, у просі, у садку під грушею. Тому його лінія життя рівна, без подій, без роботи, без інтересів, без друзів, без мети.
Був він щасливий? Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...
1) Байдужість і жорстокість до людей, тим паче яких обділила доля це дуже погано. Треба бути співчутливим і добрим до чужого нещастя. 2) Для малих діточок у цій казці призначенне усе комічне, смішне, а для дорослих трагічні моменти, а також повчальні слова мишки. 3) Звичайно, добро. Адже мишка провчила заможніх господаря і господиню, за їхні жорстокість до обділених долею і війною людей і вчинила справедливо. 4) Я вважаю що Богдан Лепкий називає людей ціками створіннями тому що усі люди різні, Хтось добрий, співчутливий, а хтось злий, ненавидить усіх, байдужий, жорстокий, і у цьому світі дуже тяжко зрозуміти хто є хто. Моє власне ставлення до господаря і господині погане. У цьому творі вони постають негативними героями, жорстокість яких доводить жінку жебрачку до сліз, жадібними людьми які зароблять гроші на чужому нещасті, і радіють цьому. Ось всі відповіді, сподіваюся сподобається. Успіхів!
В оповіданні О. Стороженка "Скарб", автор дуже цікаво розповідає про особливості пошуку скарбу, намагаючись звернути увагу читача на його символічне (приховане значення). Що ж таке скарб? Що він символізує? Чи щасливий Павлусь?
Скарбом для кожного є його щасливе життя. Отже, кожному надається право вибору щасливого шляху. Упродовж життя люди шукають свій скарб – щастя.
Автор висміює людину, котра нічого не зробила у своєму житті доброго, прожила марно й безцільно. І цією людиною є Павлуся. Яким було життя головного героя Павла: спить на перині, на печі, у просі, у садку під грушею. Тому його лінія життя рівна, без подій, без роботи, без інтересів, без друзів, без мети.
Був він щасливий? Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...