вот-
В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала... Що ж робити? --
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б’ючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі -темній, широкій -
На останній крижині самотня чайка пливе.
- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться... Піде вода кругами...
- Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
Відповідь:Булгаков написав свою «фантастичну» книгу в той час, коли в країні створювався «новий» режим. Багато авторів присвятили цій події сотню різних творів. Однак лише йому вдалося на прикладі пса Шарика показати, що може статися з Росією в майбутньому, якщо не припинити «проводити експерименти» над робочим класом.
У творі зачеплені всі хвилюючі питання, які актуальні й донині. Багато проблем описані автором – залишаються досі невирішеними. Люди не стали чеснішими, благородніше, безкорисливіше. Тут і там оголошуються Поліграф Поліграфович, яких, на жаль, не можна відправити до професора на «повторну» операцію.
Так само гостро стоїть житлове питання. Булгаков показує, на що готовий Шариков, щоб тільки залишитися в Москві, у квартирі у Преображенського. Аналогічна ситуація зараз повсюдно, а в Москві вона ще більше погіршилася.
Читач може звернути увагу на те, що порушується питання платної медицини. У повісті професор приймає пацієнтів у себе вдома. Він їх лікує, проводить складні операції, а ті своєю чергою, платять за це гроші. Почасти в сучасному світі більшість найскладніших операцій, вимагають чималих фінансових вливань.
Проблема з бездомними тваринами, на жаль, залишається так само не вирішеною. Тисячі Шариков і зараз замерзають на вулицях в люті морози. Як тоді, так і зараз суспільство по-різному ставиться до «хвостатим бродягам». Знаходяться «машиністочка», які шкодують, допомагають і дбають про братів менших. Зустрічаються і «кухаря», які намагаються образити і без того нещасну тварину. У повісті побіжно підіймаються ще дуже велика кількість різних тем, і одна з них це – громадське харчування. В сучасних кафе і столових звичайно більше не подають солонину, проте питання якості та свіжості продуктів, залишається відкриті. Інший – є тема пияцтва. Глобальна колись проблема поступово сходить на спадання, але викорінити її назавжди, в будь-якому випадку не вдасться. Чи актуальна повість Булгакова в цілому? Так, актуальна. Бідність і безпорадність робітничого класу, описана в «Собачому серці», так і продовжує жити на вулицях «неосяжної батьківщини». Поряд з нею мешкає і фанатизм, провідний найчастіше до непоправних наслідків. Поруч безтурботно проживає «інтелігенція», яка своєю чергою трохи змінилася з тих часів. Булгаковські Шариков і Швондер, на жаль, є таким собі прототипом сучасності. Вигадані герої з підвищеними вимогами до громадськості, що нав’язують свою точку зору і намагаються заволодіти чужим добром. З цим важко боротися не тільки Преображенському і Борменталю, але і нинішнім. Булгаков у своїй повісті не тільки описував те справжнє, а й практично передбачав далеке майбутнє. Однак, є шанс у кожного його змінити, навіть не вдаючись до хірургічного втручання. Автор дає не менше актуальні і безцінні поради з приводу того, з чого потрібно починати. Головне в цій справі вибрати правильний напрямок і тверезо оцінювати свої сили.
Пояснення: