Будда, дедалі походжаючи берегом озера, поринув у свої думки. Він думав над тим, чи може таке маленьке добро, як врятування життя павукові, переважити те лиходійство, яке вчинив Кандата. Адже Кандата - великий лиходій. Він вбив багато людей, спричинив так багато горя на землі, а він, справедливий бог Будда, хотів його помилувати. "Ще б трохи - і він міг би навіть опинитися в раю", - міркував собі Будда. Тепер вже Кандата не здавався йому жалюгідним. Тепер Будда зрозумів, що ледве не спричинив ще більшого зла, відпустивши Кандату та й ще багато грішників з пекла. Здавалося йому, що це сама Доля до йому уникнути такої дурниці. І тоді він подумав: якщо того, хто ів павучка, слід врятувати від пекла, то що ж робити з тим, хто таки задавив павучка?
Поет — герой поеми «Давня казка», не відділяє свого життя від життя народу. Поет заслужив у людей велику повагу й довір’я своєю відданою працею. Граф Бертольдо у творі є уособленням ворожих народові сил. Він повна протилежність Поету: позбавлений творчої фантазії, лицар убачає у впливі поетового слова на сільську молодь «диявольське наводження», чаклування. Поет: «Божа людина», «лиха не боюся», «я на крилах думки лину», «завжди вільний», «навесні… оживляв сумну діброву», гордий, стійкий, сміливий, мужній, відданий народові, впевнений у своїх діях, безкорисний, вдячний, добрий, талановитий, шанобливий до простого народу.
Бертольдо: «лихий такий, крий Боже», лякливий, корисливий, практичний, пихатий, упертий, жадібний, підступний, бездушний, зневажливий до народу, позбавлений творчої уяви та фантазії.
Відповідь:
Будда, дедалі походжаючи берегом озера, поринув у свої думки. Він думав над тим, чи може таке маленьке добро, як врятування життя павукові, переважити те лиходійство, яке вчинив Кандата. Адже Кандата - великий лиходій. Він вбив багато людей, спричинив так багато горя на землі, а він, справедливий бог Будда, хотів його помилувати. "Ще б трохи - і він міг би навіть опинитися в раю", - міркував собі Будда. Тепер вже Кандата не здавався йому жалюгідним. Тепер Будда зрозумів, що ледве не спричинив ще більшого зла, відпустивши Кандату та й ще багато грішників з пекла. Здавалося йому, що це сама Доля до йому уникнути такої дурниці. І тоді він подумав: якщо того, хто ів павучка, слід врятувати від пекла, то що ж робити з тим, хто таки задавив павучка?