Які риси притаманні князеві з твору Ю.Винничука А-підступність тв безсоромність Б-Жадібність та лінощі В-Жорстокість та войовничість Г-Мудрість та освіченість
Семен Непорадний: "Семен Непорадний — так він звався — був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замаще-на, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди". Непорадний уходив на Січі за неабиякого силача. Згинав залізні штаби, а коня підносив, мов барана.Непорадний був мистець орудувати арканом. У цьому була сильна його сторона. Ніхто з товаришів не за-пам'ятав, щоб Непорадний не втрапив". Коли козаки ловили в степу втікаючих татар, то Семен: Ось і на моїй вулиці празник!" — подумав Непорадний і відіпняв від сідла свій шовковий аркан". Може пригодиться - саме Семен полонив ханського сина " Скажи, Тихоне, панові полковникові, що окуп прийде козакові Семенові Непорадному... Тобі, Семене, так краще буде, як возитися з татарином, мов циганові з ведмедем". Ну, прощай, пане аґа! — говорить Семен татаринові. — Поклонись гарненько твому батечкові... Ось забув, як його величають, та чорт його бери... вже ти на мене сердься... воєнне, знаєш, діло, — говорив Семен з повагою, кланяючись татаринові шапкою. — Та ще що ти мені, а не кому іншому дістався (тобто, він був з гумором). Семен був дуже віруючий: його думки, коли зрозумів. що на село напали татари - Це вже певно поганці десь бенкетують. Господи хрещений народ!" Не перестаючи молитися, козак почав умивати водою свою бриту голову".
Остап Тріска: "Я Остап Тріска, ватажок.." знав татарську мову "Тріска прислухувався тій мові, бо розумів її". Тріска кмітливий, але по характеру зірвиголова "Тріска мотав усе на вус і підсміхався, бо вже мав у голові готовий план, що йому робити: треба до татар зблизитися, а ніччю на їх кіш напасти". Трішки легковажний, на зауваження сотника Недолі, що немає вартових спалахнув " - Якого біса нам удень сторожі? — обізвався Тріска". "Позаду ватаги їхав Тріска. Нараз Тріска завернув півкругом коня і став проти татар" (це в тій ситуації, коли вони домовилися. що Тріска зі своїми козаками має виманити татар). Він вправний козак: — Хлопці, ватажок між татарвою... Хто в Бога вірує, не даймо! Який десяток козаків завернули коней і пустилися виручати Тріску. Вони бачили, як Тріска ввихався, врубаючи поганців. Помер після бою зі словами "— Прощавайте, братці, та й молітесь за мою грішну душу".
Мустафа (ханський син ) Знатного роду : так про нього розказую полонений татарин "Ватажкував наш славний Мустафа-аґа, син Ібрагіма, ханського Девлет-гірея. Ще молодий і не зовсім тямущий воїн, коли козаки виманювали татар, то "... Йому здавалося, що це вся козацька сила, бо більше нікого й не було видко. пихатий — Я Мустафа-аґа, син Ібрагіма, ханського девлет-гірея,—сказав гордо татарин. — Не смій, джавре, зневажати його світлости хана ханів, бо він вас усіх переріже, або в полон візьме, — крикнув люто татарин і затупотів ногами".
Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду Судаків.
Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
Відповідь:
Семен Непорадний: "Семен Непорадний — так він звався — був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замаще-на, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди". Непорадний уходив на Січі за неабиякого силача. Згинав залізні штаби, а коня підносив, мов барана.Непорадний був мистець орудувати арканом. У цьому була сильна його сторона. Ніхто з товаришів не за-пам'ятав, щоб Непорадний не втрапив". Коли козаки ловили в степу втікаючих татар, то Семен: Ось і на моїй вулиці празник!" — подумав Непорадний і відіпняв від сідла свій шовковий аркан". Може пригодиться - саме Семен полонив ханського сина " Скажи, Тихоне, панові полковникові, що окуп прийде козакові Семенові Непорадному... Тобі, Семене, так краще буде, як возитися з татарином, мов циганові з ведмедем". Ну, прощай, пане аґа! — говорить Семен татаринові. — Поклонись гарненько твому батечкові... Ось забув, як його величають, та чорт його бери... вже ти на мене сердься... воєнне, знаєш, діло, — говорив Семен з повагою, кланяючись татаринові шапкою. — Та ще що ти мені, а не кому іншому дістався (тобто, він був з гумором). Семен був дуже віруючий: його думки, коли зрозумів. що на село напали татари - Це вже певно поганці десь бенкетують. Господи хрещений народ!" Не перестаючи молитися, козак почав умивати водою свою бриту голову".
Остап Тріска: "Я Остап Тріска, ватажок.." знав татарську мову "Тріска прислухувався тій мові, бо розумів її". Тріска кмітливий, але по характеру зірвиголова "Тріска мотав усе на вус і підсміхався, бо вже мав у голові готовий план, що йому робити: треба до татар зблизитися, а ніччю на їх кіш напасти". Трішки легковажний, на зауваження сотника Недолі, що немає вартових спалахнув " - Якого біса нам удень сторожі? — обізвався Тріска". "Позаду ватаги їхав Тріска. Нараз Тріска завернув півкругом коня і став проти татар" (це в тій ситуації, коли вони домовилися. що Тріска зі своїми козаками має виманити татар). Він вправний козак: — Хлопці, ватажок між татарвою... Хто в Бога вірує, не даймо! Який десяток козаків завернули коней і пустилися виручати Тріску. Вони бачили, як Тріска ввихався, врубаючи поганців. Помер після бою зі словами "— Прощавайте, братці, та й молітесь за мою грішну душу".
Мустафа (ханський син ) Знатного роду : так про нього розказую полонений татарин "Ватажкував наш славний Мустафа-аґа, син Ібрагіма, ханського Девлет-гірея. Ще молодий і не зовсім тямущий воїн, коли козаки виманювали татар, то "... Йому здавалося, що це вся козацька сила, бо більше нікого й не було видко. пихатий — Я Мустафа-аґа, син Ібрагіма, ханського девлет-гірея,—сказав гордо татарин. — Не смій, джавре, зневажати його світлости хана ханів, бо він вас усіх переріже, або в полон візьме, — крикнув люто татарин і затупотів ногами".
Пояснення: