Писемність на східнослов’янських землях існувала задовго до прийняття християнства. Матеріалом для письма у Київській Русі був дорогий пергамент. Рукописи оздоблювали різними орнаментами. Зшиті рукописи оправляли у книги. Палітурками слугували дерев’яні дощечки, які обтягували або дорогою тканиною, або інкрустували сріблом чи золотом.
Основою мови Київської Русі була жива давньоруська мова.
Найдавнішими рукописними пам’ятками є Остромирове Євангеліє, Початковий літопис, «Повість временних літ», Київський літопис, «Поученіє» Володимира Мономаха, «Слово о законе и благодати» Іларіона, а також «Слово про похід Ігорів».
Слід згадати Нестора-літописця, видатного давньоруського письменника, який об’єднав усі попередні літописи, відредагував і доповнив новими матеріалами про початок Русі; показав її місце в історії світу: «Се повьсти временьньгх льт, откуда єсть пошла Русская земля, кто в Киевь нача первье княжити и откуда Русская земля стала єсть». Особливо докладно Нестор розповідає про східнослов’янські племена, їхні закони і звичаї, розкриває загальноруський патріотизм у класовій боротьбі. Важливо те, що дізнаємося з «Повісті временних літ» про початок слов’янської писемності (основоположники Кирило і Мефодій), про опікування Ярослава Мудрого освітою, культурою, будівельною справою…
Отже, ця пам’ятка розкриває перед нами тривалий період історії Давньої Русі.
Київський літопис був продовженням традицій «Повісті временних літ». За хронологією були об’єднані у певні цикли повісті та оповідання про життя, злочини і смерті князів. Мабуть, головне те, що народ виступає тут могутньою патріотичною силою, визначає суспільне і політичне життя держави.
Важливим явищем була поява циклу творів під назвою «Поученіє» Володимира Мономаха. Дітей він повчав жити за законами християнської моралі: слухати старших; дбати про тих, хто потребує до щоб слова не розходилися із ділом; не вести розпутне життя; переборювати лінощі, бо вони гублять людину. На основі власного життя він застерігав дітей від нерозважливих вчинків.
Вагомий внесок у розвиток ораторського мистецтва вніс київський митрополит Іларіон своїм твором «Слово про закон і благодать». По суті це церковно-політичний трактат, який був написаний під час війни Русі з Візантією. Автор говорить про обшир християнської віри і цим самим створює власну патріотичну версію всесвітньої історії, указуючи на місце Русі в ній.
Звичайно ж, оригінальною пам’яткою є «Слово про похід Ігорів». Це найвеличніший твір світового героїчного епосу. Автор не відомий, але це людина рідкісного поетичного таланту, бо створив шедевр про боротьбу русичів з половцями. Основна ідея твору — заклик руських князів до об’єднання, бо тільки спільними силами можна здолати ворога, захистивши цим свою батьківщину.
Усі ці твори є гідним внеском у скарбницю світової духовної культури.
Цитати до образу Роксоляни в розділі "Гаддж Роксоляни" 1)Розум і побожність:"Султанка не хотіла ступити на ту землю, заки біля гробу Пророка. І всі правовірні мослеми хвалили розум і побожність її." 2)Розум і здатність до філософських роздумів:"- Як часом людське життя,- відповіла султанка. І наказала приготовитися до подорожі провідникам і малим четам яничарів і сіпагів." 3)Здатність до витримки у пекельних умовах і нескореність духу і характеру:Ніхто не почув від дивної жінки падишаха ні словечка жалю, хоч одяг на ній скоро подерся і звисав шматами і хоч руки мала болючо й до крові подерті кільцями ростин у диких дебрах Джебель-Сербалю." 4)Сміливість і мужність:"Провідники раз у раз оглядалися на неї, чи не скаже вертати. Але помилялися до кінця. Султанка йшла дальше в дикі вертепи Сербалю, хоч і біла сорочка її вже також була подерта. Держалась лишень щораз більш оподалік від мужчин і йшла завзято дальше на найвищий верх святої гори Мойсея, відділений від інших верхів її глибокими пропастями." 5)Сміливість і дивакуватість:"Султанка Роксоляна відпочала кілька днів і вилічилася з ран на руках і ногах. А тоді заявила, що хоче ще відвідати Синайський монастир християн, положений високо в неприступнім місці між білою горою Мойсея і чорним Джебель-Аррібом. Та тепер уже ніщо не дивувало ні бедуїнів-арабів, ні солдатів султана." 6)Побожність:Тут знов кілька днів спочивала султанка і п'ять разів на день молилася, лицем обернена до Мекки... " 7)Побожність:" - А тут,- промовив провідник,- має забезпечене місце Ісус, син Марії, що прийде ще раз при кінці світу... Султанка здригнулася, зітхнула до Бога і казала покласти привезені зі Стамбула дорогі килими, призначені колись на домовини її мужа й дітей." 8)Побожність:" Кинула ще раз оком на домовину Пророка і на надпис на ній: "В ім'я Бога! Уділи йому ласки своєї!" І вийшла зі святині Пророка з острахом у душі, бо знала, що тут не була ще нога невірної людини. Навіть віддих такої занечищує воздух святих місць." 9) "Хассеке Хуррем власними руками збирала гаряче каміння пустині, а думки про долю її сина пекли її, як огонь... Мала кидати каміння в долині по звичаю. Але не хотіла відкинути ні одного зі своїх замислів, хоч вони були тяжкі, як олово." 10)Побожність:"З дрожанням серця входила по драбині султанка Ель Хуррем до нутра святині." 11)Шанованість:"А як вийшла з дивної святині мослемів, до котрої кермуються обличчя їх, де вони не були б, знайшлася знов у блеску сонця. І прислонила очі, і побачила ряд улемів і хатібів, що вітали її глибокими поклонами, а діти найвищих родів Мекки страусиними перами кінчили змітати прегарні килими, постелені для ніг її, заки зійде до лектики."
Писемність на східнослов’янських землях існувала задовго до прийняття християнства. Матеріалом для письма у Київській Русі був дорогий пергамент. Рукописи оздоблювали різними орнаментами. Зшиті рукописи оправляли у книги. Палітурками слугували дерев’яні дощечки, які обтягували або дорогою тканиною, або інкрустували сріблом чи золотом.
Основою мови Київської Русі була жива давньоруська мова.
Найдавнішими рукописними пам’ятками є Остромирове Євангеліє, Початковий літопис, «Повість временних літ», Київський літопис, «Поученіє» Володимира Мономаха, «Слово о законе и благодати» Іларіона, а також «Слово про похід Ігорів».
Слід згадати Нестора-літописця, видатного давньоруського письменника, який об’єднав усі попередні літописи, відредагував і доповнив новими матеріалами про початок Русі; показав її місце в історії світу: «Се повьсти временьньгх льт, откуда єсть пошла Русская земля, кто в Киевь нача первье княжити и откуда Русская земля стала єсть». Особливо докладно Нестор розповідає про східнослов’янські племена, їхні закони і звичаї, розкриває загальноруський патріотизм у класовій боротьбі. Важливо те, що дізнаємося з «Повісті временних літ» про початок слов’янської писемності (основоположники Кирило і Мефодій), про опікування Ярослава Мудрого освітою, культурою, будівельною справою…
Отже, ця пам’ятка розкриває перед нами тривалий період історії Давньої Русі.
Київський літопис був продовженням традицій «Повісті временних літ». За хронологією були об’єднані у певні цикли повісті та оповідання про життя, злочини і смерті князів. Мабуть, головне те, що народ виступає тут могутньою патріотичною силою, визначає суспільне і політичне життя держави.
Важливим явищем була поява циклу творів під назвою «Поученіє» Володимира Мономаха. Дітей він повчав жити за законами християнської моралі: слухати старших; дбати про тих, хто потребує до щоб слова не розходилися із ділом; не вести розпутне життя; переборювати лінощі, бо вони гублять людину. На основі власного життя він застерігав дітей від нерозважливих вчинків.
Вагомий внесок у розвиток ораторського мистецтва вніс київський митрополит Іларіон своїм твором «Слово про закон і благодать». По суті це церковно-політичний трактат, який був написаний під час війни Русі з Візантією. Автор говорить про обшир християнської віри і цим самим створює власну патріотичну версію всесвітньої історії, указуючи на місце Русі в ній.
Звичайно ж, оригінальною пам’яткою є «Слово про похід Ігорів». Це найвеличніший твір світового героїчного епосу. Автор не відомий, але це людина рідкісного поетичного таланту, бо створив шедевр про боротьбу русичів з половцями. Основна ідея твору — заклик руських князів до об’єднання, бо тільки спільними силами можна здолати ворога, захистивши цим свою батьківщину.
Усі ці твори є гідним внеском у скарбницю світової духовної культури.