Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її. цитатна характеристика Марічки у творі "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського.
«Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:
— Нічьо... В мене є другі... май ліпші».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»
«Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки»
«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба,— співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах... Марічка і сама вміла складати пісні».
«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко... Тільки співати залишу».
Назва "Уривок з поеми" є цікавою і може включати в себе кілька значень.
Спочатку варто зрозуміти, що таке поема. Поема - це довгий віршований твір, який розповідає про життя, події або ідеї. Вона зазвичай складається з численних частин або книг, і кожна з них може мати свою окрему назву. Тому "Уривок з поеми" підказує нам, що ми матимемо справу з частиною довшого віршованого твору.
Така назва може бути вибрана з кількох причин:
1. Віршований твір є дуже довгим і має багато частин або книг. Автор, наприклад, вирішив зробити підбірку деяких найцікавіших або символічних моментів і представив їх як "Уривок" або "Фрагмент" з поеми. Це може бути зроблено, щоб заскочити наші інтереси або залучити нашу увагу до певних історичних або літературних епох.
2. Назва "Уривок з поеми" може нагадувати нам, що ми маємо справу з неповним твором. Можливо, в нашому випадку поема була незавершеною, але автор вирішив опублікувати цей "Уривок" для того, щоб поширити свою історію або ідеї.
3. Кінцеве призначення "Уривка з поеми" також може залежати від контексту. Багато віршів можуть мати подвійне або символічне значення, і назва може бути способом розкрити додаткову глибину або інтенсивність твору.
Загалом, "Уривок з поеми" - це назва, яка вказує на те, що ми читаємо лише маленьку частину більш об'ємного віршованого твору. Вона може викликати інтерес у читача і надіятися на те, що цей фрагмент приверне увагу до самої поеми і її повної історії.
«Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:
— Нічьо... В мене є другі... май ліпші».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»
«Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки»
«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба,— співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах... Марічка і сама вміла складати пісні».
«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко... Тільки співати залишу».