Кожен з нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освідчена людина завжди розуміє, що без минулого немає майбутнього, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього.
Для народу його історія - це не просто минуле, це його душа.
Історія зберігає у своїй пам'яті події давно минулих днів. Це наша культурна спадщина. Завдяки їй ми знаємо, що в нашої країни існує минуле, що у нас є коріння, а наш народ має своїх героїв.
Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу.
Експозиція: розповідь родину Судаків.
Зав’язка: напад татар на село.
Розвиток дії: загибель діда Андрія та матері Параски. Ганнуся з батьком захоплені в полон. Павлусь тікає та зустрічається з козаками та братом Петром. Козаки оточують татарський кіш і звільняють частину українців з полону, Семен Непорадний захоплює Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, що був ватажком татар. Батько Судаків зустрічається з синами. Павлусь один їде розшукувати сестру, та його захопив харциз Карий (Карим) та продав татарам. Татарин Мустафа не злюбив непокірного Павлуся, який хотів втекти та наказав його покарати. Поява мурзи рятує хлопця, він вигадує план порятунку сестри.
Кульмінація: радісна зустріч Павлуся та Ганни. Розв’язка: Мустафа-ага повертається до батька. Щасливий Девлет-Гірей дарує волю для Павлуся та Ганнусі, та для бранця Остапа Швидкого, українця, який також був у полоні разом з хлопцем.
Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких