Нижче)
Объяснение:
Одного разу, до мене завітало Сонце. Воно запитало у мене: Чи не хочу я відвідати його дім. Я трохи подумавши згодився(лась). Потім Сонце сказало мені зібрати речі: капелюшок, пляшка води та крем, щоб не згоріти. Зібравшись, я сів(ла) на Сонце і ми поїхали. Летівши у небо, ми обминали багато всього. Це були: птахи, хмарки, навіть зірки. Після останньої зірки я побачив(ла) тунель, який вів до яскравої хатинки. Біля неї увесь простір був окутаний зірковим сяйвом. коли ми йшли по тунелю, я запитав(ла) у Сонця, чи не сумно йому одному. Воно відповіло, що ні. До нього завжди приходять гратись маленькі зірочки. Дойшовши до хатини, Сонце відкрило мені двері і я зайшов(ла) до неї.
У хатинці було багато всього:полички з книжками, ковер, ліжкко, шафа. Після дороги, Сонце запропонувало мені випити дуже дивного напою. Смак у нього був схожий на зефір. Відпивши останній ковток, я відчув(ла) сонливість. За якусь мить, після того, як я закрив(ла) очі, мене перенесло додому. Після цього я ще не раз бував у Сонця.
Відповідь:
Б. Тугар Вовк зрозумів ницість свого вчинку в останні хвилини життя
Пояснення:
Щодо інших варіантів:
Варіант А - Пета був обізнаний з військовою тактикою. Цитата: "Але Пета не завидів йому тої смілості, чуючи надто добре свою перевагу над Бурундою в штуці ведення великих мас і кермовання великими битвами та походами".
Варіант В. Максим довіряв Мирославі. У нього й думки не було про те, що якщо її батько зрадник, то й Мирослава теж зрадниця. В іншому випадку він не просив би її передати Захару план, як закрити вороже військо в кітловині їхніх гір.
Варіант Г. Захар Беркут не перечив проти одруження Максима з Мирославою. Мирославу він прийняв за свою і, на мій погляд, поважав дівчину за її гострий розум, відвагу, адже саме Мирослава радила як давати відсіч ворогу, як зробити метавки, як розбивати острівці з каміння, на яких рятувалися монголи. А в останні хвилини свого життя він встиг благословити Максима і Мирославу.