*Зустріч диякона (Івана Федорова) з старцем (Максимом Греком) , розмова про книги.
*Цар Іван Грозний за до збирає майстрів у Люблечі для різних ремесел і для друкування книг, бо це прославить його і зміцнить владу
*Зустріч царя з гостем із Данії, розуміння важливості прагнення вченого Максима Грека друкувати книжки , щоб уникнути помилок у граматиці
* Будівництво «Печатного дому» , де друкуватимуть книги,і «Справної палати»,де виправлятимуть помилки книжках.
*1564 рік видана Іваном Федоровим перша книга у Москві за « повелінням і коштом « царя.
*Іван Федоров з Петром Мстиславцем тікає з Москви через ненависть бояр,опиняються в Литві (Вільно), в українського гетьмана Ходкевича. Видання книги »Учительське євагеліє». Петро Мстиславець кидає друкаря.
*У Львові видає першу українську книжку «Апостол» з характерною післямовою , де розповідає історію книгодруку
*За Івана Федорова від князя Констянтина Острозького
*Бажання князя надрукувати Біблію. Робота І.Федорова над книгою
*До останньої хвилини Іван Федоров працював над улюбленою справою
Хлопець жив у сел івка з дідусем, матір'ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Думаю, що в майбутньому з Павлуся дійсно вийшов гарний козацький кошовий.
"Я поклав собі за ціль мого життя, — переповісти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто до того брався", — писав А. Чайковський про свою спадщину. Вважаю, це вдалося письменникові в повній мірі, оскільки повість "За сестрою" — чудовий твір! Окрім того, що дуже цікавий, він містить у собі важливу думку — необхідно бути мужнім, чесним, добрим і любити свою родину й рідний край
Головні герої оповідання мені настільки сподобалися, що коли б у мене була можливість написати кому-небудь з них листа, я б задоволенням звернулася до кожного з них.