кожен з нас у глибині душі є щирим патріотом. чи є щось миліше в безмежному світі за батьківський дім та затишне подвір*я? особисто я трактую поняття "батьківщина" як сімейне коло, моїх друзів, шкільних знайомих, себто все оточуюче. мені до
нестями дорога співуча українська мова, неначе відлунням вона бринить у серці, коли захоплено читаю поезью шевченка. повсякчас, милуючись місцевими крає, я щиро пишаюсь красою рідного краю. мене переповнює щастя, коли я осмислюю, шо народився і виріс серед плодовитих земель, талановитих земляків, первозданної диковинки моєї україни. варто сприймати з гордістю власну національність, звичаї, традиції, мову та культуру, бо ти є частинкою цих багатств.
— Чому з такого тонкого пруття городиш? — питає чоловіка святий Петро.
— Не таке воно вже й тонке,— відповів чоловік.— Яке є, таким і городжу.
— Узяв би ти та нарізав товстого пруття, то і пліт би був сильніший,— озвався Ісус Христос до чоловіка.
— А нащо мені сильніший пліт? — посміхаючись, запитав чоловік.— До моєї смерті і цей видержить.
— А хіба ти знаєш, доки живеш? — здивовано запитав Ісус Христос.
— Певно, що знаю. Ще два роки мені залишилося прожити нацьому світі, то і цей пліт доти видержить. А потім, кому буде потрібно, то нехай собі зробить інший.
Тут Ісус Христос і святий Петро попрощалися з чоловіком і пішли своєю дорогою.
— Це недобре, Петре, що людина знає, доки живе,— озвався подорозі Ісус Христос до святого Петра.— Краще вже нехай чоловік не знає, доки живе, а тоді він буде сумлінно працювати і постійно дбати про себе і свою сім'ю.
Тому від того часу і аж по сьогоднішній день ні один чоловік не знає, доки живе.