Священною книгою християн, як відомо, є Біблія. Проте не завжди ця книга існувала в такому вигляді, як ми її знаємо зараз. Створювалась вона протягом кількох століть різними людьми і складалася не завжди з одних і тих же текстів. Деякі зі складових частин Біблії церковники вважали неканонічними і вилучали їх як шкідливі для народу.
Першу в Україні спробу пояснити народові справжнє походження християнського святого письма зробив у 1905 р. Іван Франко, видавши книжку «Сотворіння світу». Прагнучи відкрити народові те, чого досягла історична наука, він писав: «... до найглибших тайників науки мас вільний доступ кожний чоловік, у кого в серці горить чисте і святе бажання — пізнати правду, і в кого розум настільки вироблений, щоб зрозуміти й оцінити її».
Найдавніші тексти, які євреї взяли до своєї Біблії, були створені мирними хліборобами, правдивими й лагідними, закоханими в природу й музику - шумерами. Коли кочові племена семітів завоювали їх, рабини почали переписувати шумерський епос та міфологію з їхніх глиняних клинописних табличок, створюючи таким чином своє святе письмо. На основі біографії видатних історичних осіб рабини створили вигадану постать пророка Мойсея, який нібито був автором П'ятикнижжя, що увійшло до складу Старого Заповіту.
Книги Нового Заповіту складалися в перші століття нашої ери послідовниками вчення Ісуса Христа. Це були так звані Євангелія. Слово євангеліє первісно означало «винагорода за благу вість». Пізніше стало означати саму «благу вість» про появу видатної особи. Цим словом стали називати й книги, в яких викладений життєпис Ісуса. А євангелістами називають авторів цих життєписів, яких у Біблії нині чотири: Матвій, Марко, Лука, Іван. На початку нашої ери таких євангелій писалися сотні, і кожне з них мало свою версію про життя, муки і воскресіння сина Божого. Існувало безліч різних християнських сект. Автор II ст. Цельс писав, що його сучасники християни не відчували докорів сумління, переписуючи й виправляючи євангелія по три — чотири рази, щоб заперечити різні звинувачення на свою адресу.
Через віки пронесли українці завдяки Святому Письму віру в свого Бога і в свій народ, в його життєву силу. Це Письмо зміцнювало надію на те, що вихід із неволі буде знайдено за умов дотримання наслідування Божих заповідей, і стверджувало любов до усіх як запоруку світової гармонії. Біблія також є невичерпним джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини.
Объяснение:
Роберт Шеклі
1928 — 2005
Серед сучасних фантастів, котрі вдало поєднують у своїй творчості художнє прогнозування майбутнього і гумор, великою популярністю користується американський письменник Роберт Шеклі.
Він народився 16 липня 1928 року в Нью-Йорку. Після закінчення школи служив в армії США, а потім вступив до Нью-Йоркського університету. 1951 року здобув ступінь бакалавра мистецтв. Тоді ж опублікував свої перші твори. Протягом кількох десятиліть письменник створив 15 романів і близько 400 фантастичних оповідань.
Роберт Шеклі є представником наукової фантастики. У його творах зображуються швидкісні космічні кораблі, які долають міжпланетні відстані, найсучасніші роботи, що здатні замінити працю людей, неймовірні прилади, які значно полегшують життя. Але митець пише не тільки про перспективи розвитку наукової думки і технічного прогресу. Він прагне пізнати внутрішні можливості сучасної людини, її здатність до саморозвитку і відкритість до нових знань. У своїх фантастичних творах Роберт Шеклі також досліджує моральну готовність людства до контактів з іншими планетами, а ці контакти, як вважає письменник, вже зовсім скоро стануть реальністю. В одному з інтерв’ю він сказав: «Наша Земля не єдина у Всесвіті. З далеких галактик, крізь сузір’я, на нас, можливо, дивляться інші космічні мешканці. А ми?.. Що робимо ми для того, щоб зберегти нашу планету і бути гідними спілкування з вищим розумом? Яким досвідом і цінностями ми зможемо поділитися?..»
На відміну від деяких низькопробних фантастичних творів, у яких подеколи можна зустріти лише жахіття, оповідання й романи Роберта Шеклі не лякають читачів, а спонукають замислитися над проблемами розвитку людського інтелекту і земної цивілізації, а інколи – просто посміхнутися і сміливо вийти у відкритий космос…
9 грудня 2005 року митець помер, залишивши по собі, як комета, яскравий слід на обріях фантастичної літератури.