У роки війни О. Довженко працює з щирим бажанням словом оперативно відгукуватись на важливі події війни. Крім оповідань, статей, він пише звернення «До зброї», "Україна в огні", «Я бачу перемогу». Ці публікації сповнені гніву проти фашистів і віри в перемогу над ворогом. Подвиги на фронті, реальні трагічні факти, події в тилу у ворога одразу ж ставали для письменника предметом глибокого осмислення, аналізу, узагальнення. Так народилась ідея оповідання «Ніч перед боєм», в основу якого ліг реальний епізод. Два діди — Платон і Савка — ціною свого життя топлять у Десні човен з фашистами.
Основний мотив твору — кохання Остапа і Соломії, його непереможна сила, що рухає вчинками героїв.
За жанром це — романтична пригодницька повість (хоч автор назвав її оповіданням), побудована на гострому конфлікті, який лежить в основі сюжету твору (непримиренність кріпаків з умовами їх підневільного становища). Повість має початок — зав'язку (втеча кріпаків), цікаві епізоди в розгортанні дії, що викликають інтерес у читача (Соломія серед палаючих плавнів, поєдинок Остапа з голодним вовком) і рухають до кульмінації (визволення Соломією та Іваном Остапа ціною власного життя) і розв'язки (здобуття Остапом дорогою ціною сподіваної волі).
Крім інтригуючого розвитку дії, повість має і композиційні особливості: пролог (своєрідний вступ), епілог (кінцівка, де, повідомляється, що трапилось з героями через певний проміжок часу), групування персонажів, які борються за волю, яскраві монологи (роздуми Соломії у плавнях), діалоги (Остапа і Соломії), описи (палаючих плавнів, осінньої ночі при переправі через Дунай), авторські відступи у творі (роздуми дро кріпацьке становище українського народу та його прагнен-ця до волі), масові сцени (переправа через Дунай). Все це виражає основну ідею: людина не може жити в неволі, але і воля їй дається нелегко, дорогою ціною. Найпереконливіше ця думка розкривається через яскраві характери (Остапа, Соломії, Івана Котигорошка), які можна проаналізувати за поданим планом.