Змучений пригодами, неприємними спогадами про погану оцінку Олесь міцно заснув. Назавтра він твердо вирішив виправити двійку. Напевно, йому ,відміннику, треба менше звертати уваги, що другі не можуть збагнути поривів його душі. Він обов’язково стане ветеринаром. Тоді не тільки гатиме за природою, виручатиме її у скрутну хвилину, як вчора, коли підпер стару сосну, врятував маленьку пліточку із зубів щуки в коней. Хлопець виросте і буде лікувати хворих тварин, давати поради людям як доглядати за домашніми улюбленцями. Часто бачитиме тих, хто небайдужий до друзів наших менших. Ніхто не скаже на нього «дивак», величатиме по імені та по-батькові.
Пройшли роки. Олесь дотримав свого слова. Він вивчився, став відомим на весь район ветеринаром. Захворіла у сусідів худобина, Олесь приходить на до Дід Прокіп щасливий, що у нього такий внук. Вже і самому соромно, що в дитинстві теж, частенько, називав його диваком.
А.Дімаров написав у "Блакитній дитині" про своє дитинство. Розповідь була дуже щира, смішна й спонукаюча до осмислення життя. Блактна дитина - "янгол ", якого приводять у приклад сину автора . Але той був звичайним хлопцем , в якого була велика кількість пригод . Інколи вони були смішними, а інколи закінчувалися болісно й повчально.Бажаючи сподобатися дівчинці, Толя поліз у чужий садок, який охороняв страшний собака. Був спійманий, зраджений друзями й осоромлений. За останнє й помстився.Автор розповідає, як вони сміялися постійно з вчитиля, що заікався. Як бажали отримати хоч трохи уваги від улюбленної вчительки. А потім до й одружитися з іншим вчителем, закидавши яйцями її коханого-тракториста. А бажаючи виділитися і взявши жабку до рота, випадково проковтнув бідненьку, а потім ще довго прислухався до неї у своєму животі.Багато пригод, велика вдячність матері , вчителям - ось про що цей незабутній твір.
Змучений пригодами, неприємними спогадами про погану оцінку Олесь міцно заснув. Назавтра він твердо вирішив виправити двійку. Напевно, йому ,відміннику, треба менше звертати уваги, що другі не можуть збагнути поривів його душі. Він обов’язково стане ветеринаром. Тоді не тільки гатиме за природою, виручатиме її у скрутну хвилину, як вчора, коли підпер стару сосну, врятував маленьку пліточку із зубів щуки в коней. Хлопець виросте і буде лікувати хворих тварин, давати поради людям як доглядати за домашніми улюбленцями. Часто бачитиме тих, хто небайдужий до друзів наших менших. Ніхто не скаже на нього «дивак», величатиме по імені та по-батькові.
Пройшли роки. Олесь дотримав свого слова. Він вивчився, став відомим на весь район ветеринаром. Захворіла у сусідів худобина, Олесь приходить на до Дід Прокіп щасливий, що у нього такий внук. Вже і самому соромно, що в дитинстві теж, частенько, називав його диваком.