От і прийшла зима в наш двір. Відразу ж вся місцевість виявилася покритої більшим сніжним покривом, а діти потягнулися на вулицю. Санки, ігри в сніжки, снеговики, веселий настрій - все це тепер можна гати в кожному дворі. Зима в багатьох людей викликає почуття радості й щирого щастя, адже це період відпочинку, осмислення, жвавості, а також активних сезонних ігор.
З найдавніших часів наш народ обожнює грати в сніжки. Ця активна гра крім веселощів, радості й азарту сприяють також і фізичному розвитку людей, адже фактично під час ігор у сніжки дитині доводиться активно рухатися, ухилятися від сніжків, що летять, і тренувати власну влучність. Користь у фізичному розвитку для дітей і отроків, що вони виносять під час гри в сніжки, помічали ще й у старі часи. І багато в чому ця гра зв'язує безліч поколінь нашого народу.
Не менш розповсюдженою розвагою є санки. Носитися зі сніжних і крижаних гірок долілиць - це, звичайно, небезпечно. Однак дана гра також робить і свій позитивний вплив на людину. Дитина й підліток учиться керувати процесом руху, у нього виробляється сміливість, рішучість, координація руху. І все це в сполученні з радістю, веселощами, азартом.
У багатьох людей зима асоціюється зі снеговиками. Справді, коли випадає сніг, практично в кожному дворі оголошується свій снеговик. Це стара традиція, що живе в крові в кожної дитини. Це творчість, що сполучена з веселощами й радістю і йде від самого серця.
Так що порадіємо приходу зими й новорічного настрою! Це час щастя, веселощі й осмислення пройденого шляху. Ну й новорічних свят, звичайно!
Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.