У чому полягає значення історичної пам'яті для кожної людини
Без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. Людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". Може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? Я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. Історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія.
Недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. Думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. Тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. Сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину.
Шевченко- один із найвідоміших поетів української літератури. Його твори славляться своїм патріотизмом. Практично у кожному творі Шевченко згадує свою Україну. Чому Шевченкове слово настільки значне для українського народу? Можливо тому, що у свої твори автор вкладав частинку душі. Він був великим патріотом своєї держави навіть тоді, коли вже не чув Української мови навколо себе й не бачив батьківщину багато літ. Кожне його слово пронизане великою силою. Воно летить через століття, змушуючи задуматись над проблемами, які були, є і будуть завжди. Його слово живе й буде жити, адже, поки жива література й мова, доти й живий народ.
Все, что окружает нас: леса, поля, реки, моря и горы, растения и животные, вся флора и фауна служит людям. Она отдает все, что производит: от кислорода, ягод и грибов, древесины, меха и много всего за что человечество должно благодарить природу. Мы должны ее любить и охранять.
Человечество, за много тысячелетий часто вмешивалось и нарушало многие природные процессы. Она же, как неразумных детей, прощала и понимала нам. Мы же не только не поняли своих ошибок, но с каждым годом прибавляем их количество. Мелеют реки и горят леса, вымирают популяции животных и птиц, пропадают целые сорта растений. Но, люди, не понимают, что надо остановиться, подумать и начать беречь природную среду. Охранять ее от нашей жадности и нерадивости.