Відповідь:
1) Чи йо у твору "Білий кінь Шептало" продовження (так. Це твір "Кінь Шептало на молочарні")
2) Чи можна вважати образ Шептвло алегоричним ? (Так. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, “як усі”. )
3) Кому належать слова: Краще вдати скореного, ніж боротись і бути скореним насправді. (Шептало)
4) Чи згадуються в творі батьки Шептало?(Так.Запах трав на косогорі нагадав Шепталові дитинство, як він біг за матір’ю лошам-стригунцем, як мати розповідала йому про його дідів-прадідів — гордих білих коней, що гарцювали в цирку. )
5) Чи вважав кінь себе бунтівником, революціонером?( Ні, він не бунтував, не ліз під батіг, а тільки відставав щодня на півголови, на півкроку і озирався на конюха, вкладаючи в той погляд увесь розум білого коня: мовляв, ти ж знаєш, я не підведу, я інакший, ніж вони, нас з тобою таких тільки двоє...)
6) Як звали конюха?(Степан)
7) Навіщо в 1 частині завфермеру знадобилось привода конячину прислалти? (Бо назавтра свиням зелені нема.)
8) Чиї слова: Недаремно ж білим коням дано розум. Головне, щоб він, знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім.?(Шептало)
9) Чи вважав Шептало що має особливі стосунки з Степаном?(Так. Але для Степана він був не більше звичайного робочого коняки.)
10 Перелічіть основні проблеми твору.
(Проблематика «Білий кінь Шептало»
— людина в суспільстві;
— свобода і неволя;
— особистість і натовп;
— дійсність і мрія. )
Во время Отечественной войны территорию Белоруссии оккупировали немецкие войска, и Ткачук вступил в партизанский отряд. Мороз же остался с детьми, тайно партизанам, пока один из сельчан, ставший полицаем, не начал что-то подозревать и устроил в школе обыск и допрос. Обыск результатов не дал, но преданные Морозу ребята решили отомстить. Небольшая группа, включая самого Миклашевича, которому тогда было 15 лет, подпилила опоры у моста, где должна была проезжать машина с шефом полиции по прозвищу Каин. Уцелевшие полицаи, выбираясь из воды, заметили убегавших мальчишек, которые вскоре оказались в плену у немцев. Только Морозу удалось уйти к партизанам. Немцы объявили, что если Мороз сдастся им, они отпустят ребят. Он добровольно сдался немцам, чтобы поддержать учеников в тюрьме. Когда их вели на казнь, Мороз бежать Миклашевичу, отвлекая внимание конвоиров.
Ребят и Мороза повесили. В честь детей поставили обелиск, а вот действия Мороза не всеми считаются подвигом — он не убил ни одного немца, наоборот, записан как попавший в плен.
Мабуть, однією з моїх найулюбленіших історичних пісень є пісня про Устима Кармалюка — «За Сибіром сонце сходить,..». Славетний Устим Кармалюк постає в цій пісні українським Робіном Гудом:
З багатого хоч я й візьму — Убогому даю.
Отак гроші поділивши,
Я гріхів не маю.
Звісно, дії головного героя зараз назвали б протизаконними. Але й за тих часів хіба чиновники та пани діяли за законом, та й закон хіба не існував тоді лише на папері? Як справжній Робін Гуд, герой цієї пісні мав свій «кодекс честі»:
Зовуть мене розбійником.
Кажуть — розбиваю.
Ще ж нікого я не вбив,
Бо й сам душу маю.
Він воює не проти людей (адже всі люди браття, а вбивство — страшний гріх), а проти несправедливості, проти бідності простих людей, які не можуть вибратися зі злиднів, хоча й важко працюють.
Народ, вдячний Кармалюкові за його боротьбу, створив пісню про свого героя, залишивши його жити у сторіччях та народній пам’яті. На щастя, ті часи минулися. Звісно, і зараз світ не став справедливим та сповненим любові настільки, наскільки ми б цього прагнули, але кожна людина має всі можливості досягти того соціального становища, якого вона заслуговує відповідно до своїх інтересів, працездатності, особистих якостей. Вже не має значення, в якій родині ти народився (селян, робітників чи вчених), всі шляхи відкриті для того, хто хоче досягти поваги людей та певних матеріальних статків. Іноді я замислююсь над тим, чому одні історичні події відбулися, а інші — так і залишились нереалізованими. Можливо, діяльність героя народної пісні і його прагнення соціальної справедливості також мали велике значення для нас, його нащадків, котрі тепер живуть у вільній державі.
Судячи з тексту народної пісні, життя Устима Кармалюка важко назвати щасливим, його доля була трагічною, проте його самопожертва до багатьом людям вижити, пробуджувала у них віру в людей та у краще майбуття. Неможливо самотужки змінити й виправити несправедливий світ, але це не означає, що не варто пробувати, не варто спрямовувати свої сили на добрі справи! І ому завзята боротьба Кармалюка, оспівана в пісні «За Сибіром сонце сходить», інша захоплення й поваги. Я помітив, що історичні пісні українців часто не просто оповідають про історичні події, а й пробуджують у наших душах бажання самим робити добро, боротися проти несправедливості. Звісно, зовсім іншими методами, але все одно заради єдиної мети — добробуту, любові та справедливості.