Риси характеру Івана Брюховецького – це самолюбство і амбіційність, підлість, вміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю Запорожжя, слабкодухість. Уперше ім’я цієї людини в історії звучить як Іванець, що свідчить про його низьке походження і становище слуги при Хмельницькому. Вишколений старим Богданом, Брюховецький втерся в довір’я Юрасеві Хмельниченкові, який послав його на Запорожжя, щоб прихилити низовців і заволодіти булавою, яка була тоді у Виговського. Брюховецький прислужився Хмельниченкові, але із Запорізької Січі не повернувся, прожив серед низовців три роки, засвоюючи авторитет для самого себе. Він зумів прихилити козацьку голоту до себе тим, що виставляв себе ненависником панства й багатства. У цей час на Україні булава переходила з рук у руки, і Брюховецькому забажалося теж потримати її у своїх руках. Іванець зрозумів, що Запорізька Січ – свого роду автономія, і керуючи нею, можна керувати й усією Україною. Лицемірством і лестощами Брюховецький уже восени 1659 року одержує в низовників досі не існуючий на Запоріжжі титул кошового гетьмана, хоча кошового тут завжди називали тільки отаманом. Власні користолюбні інтереси Іванець прикривав, нібито щирими турботами про низовиків, сіяв ворожнечу між ними й реєстровим козацтвом, а з конкурентами на майбутніх виборах розправлявся доносами в Москву, в яких обмовляв своїх противників, звинувачував у зраді, а себе рекомендував як найбільш придатного для російської політики на Україні. Перед Ніжинською радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка і їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка до йому стати гетьманом. Але як тільки Іванець досяг мети, він наказав низовцям чернь розігнати, а своїх політичних ворогів знищити фізично.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/obraz-bryuhovetskogo-chorna-rada/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
ответ: В своему творі "Сон" Т.Шевченко використовує прийом "сну" (це дає можливість шевченку у своему творі переміщятися в різні куточки свту без сюжетної св`язки між німи)
Объяснение:
3 частина- у третій частині поемі ліричний герой (шевченко) переноситься до Петербергу(місту, збудованому на кістках). Перетворюючись на звичайну людину (з привида на видиму особу) він зустрічає біля палацу "землячка" дрібного чиновника,який відцурався української мови (навіть попрікав шевченку за те, що він звернувся до нього українською), (але розмовляє він більш на суржику, цим автор хотів висміяти подібних йому людей). Цей "землячок" не захотів пропускати шевченка до палацу, поки той не заплатить гроші. Але ліричний герой, просто знову перетворюється на "привида" и "пролітає" в палац. там він бачить царя та чиновників, яки всі хочуть уваги від царя ( буде то чи погляд, чи дуля в пельку). отже починається сцена "генерального мордобитія"(таковою її назвав франко). цар "виміщяє" свій гнів на першому ліпшому чиновникові(дав в морду), той розуміє що відповісти царю не може, дає в морду дрібнішому чиновникові і так далі, поки вони не почали вибігати з палацу і бити беззахисніх людей... (також саме в цій сцені дуже сильній критиці піддалася цариця).
далі в поемі ліричний герой висловлює свої саркастичні коментарі щодо царів ( петра 1 та катерина 2) які зруйнували запорізьку січ та запровадили кріпацтво.
кінцевим епізодом поеми є сцена де від крику царя під землю провалюється всі його прислужники, і без них він стає беззахисним і смішним.
ну і в кінці твору шевченко говорить що:
"Чудне якесь!.. таке тілько
Сниться юродивим
Та п’яницям. Не здивуйте,
Брати любі, милі,
Що не своє розказав вам,
А те, що приснилось."
драконо
ландия або просто