1.Коли він сам був дитиною, то з професією письменника в його уяві могла конкурувати хіба що професія шофера. Він зшивав аркуші в лінійку, щоб отримати власну "книжку" з віршами, які почав писати з восьми років
2.Він - один з небагатьох медійних персон, що спілкується з Ліною Костенко. Саме "А-ба-ба-га-ла-ма-га" збирається видавати другу прозову книгу Ліни. Оксана, донька Костенко, розповідала, що якось після переїзду, в новій порожній квартирі без меблів, на Різдво вони родиною сиділи на підлозі й читали вірші Івана вголос
3. Заснувати видавництво Малковича спонувала мрія видати українську абетку, яка б починалася з Ангела. Зараз це одне з найкрупніших видавництв, що має бездоганну репутацію й чиї книги купують для перевидання за кордоном.
4.Іван Антонович - людина релігійна, і саме тому він не хотів братися за "Гаррі Поттера", адже християнство засуджує магію. "Віктор Морозов врешті переконав мене прочитати книжку — і я зрозумів, що то не про магію. То все про любов".
5. Він закінчив музичне училище за класом скрипки, його дружина Ярина - теж скрипалька.
6.Зараз Іван Малкович видає і дорослі книги.
7.2004 — Форум видавців у Львові визнав І. Малковича найкращим директором видавництва в Україні. Тоді ж став кавалером міжнародного Ордену усмішки.
8.Прародич Івана Малковича селянин Степан Арсенич з Нижнього Березова, врятував Івана Франка (згідно його власних спогадів) від голодної смерті коли той у березні 1880 їхав до Кирила Геника в Нижній Березів і був заарештований у звинуваченні в замаху на війта села Москалівка (Косів) і провів у в’язниці Коломиї 98 днів і його знесиленого саме Степан Арсенич на брицчі привіз до Нижнього Березова.
9.2004 — Форум видавців у Львові визнав І.Малковича найкращим директором видавництва в Україні. Тоді ж став кавалером міжнародного Ордену усмішки
10.У 2004, 2008 та 2009 рр. входив до «Топ-100 найвпливовіших людей України» щорічного рейтингу журналу «Кореспондент».
За повістю «Тарас Бульба» Миколи Гоголя головного героя було два сини – Остап та Андрій. Хлопці росли і навчалися разом, але кожен з них мав свої переконання і плани на майбутнє. Батько намагався виростити з них гарних, дужих козаків, а головне – щоб вони були вченими.
Остап більш грубим, прагматичним, він вчився, так як велів батько, але все життя хотів потрапити на Запорізьку Січ. Хлопець став справжнім чоловіком, який ніколи не зраджував особистим переконанням і відрізнявся своєю суворістю та серйозністю.
Андрій відрізнявся від брата
своїм характером. Хлопець був більш м’якосердим, він любив ігати красу, був надзвичайно ніжний з мамою. Його серце покорила полячка, і його не зупинило те, що вони не можуть бути разом через ворожнечу їх народів.
На Запорізькій Січі хлопці дуже швидко здобули повагу і визнання у бувалих козаків, а батько не міг натішитися з того. Брати одразу показали, які вони дужі, і що їм під силу будь-яка робота. Коли вони вперше пішли в похід проти шляхти, свідомість обох юнаків змінилася. Вони перестали бути батьковими дітьми, малими пташенятами – тепер вони справжні воїни, сини України, які не знають страху перед
війною.
Остап виправдав всі надії старого батька. Спочатку він проявив себе як відважний козак. В бій завжди йшов першим і ніколи не боявся ворожої навали. За це козаки обрали його курінним отаманом. Тарас Бульба дуже пишався цим. Але недовго судилося воювати з ворогом молодому синові – згинув в муках від рук свого ворога. І тут він проявив свій незламний дух, бо жодного разу не промовив і слова під час катування.
Андрій теж недовго прожив. Його козацький войовничий дух піддався спокусі, і коли хлопець знову зустрівся з полячкою, то перейшов на бік свого ворога, аби бути там, де його мила. Помер від рук згорьованого батька.
Ось так два сини України прожили коротке життя і загинули: один геройською смертю, а інший – ганебно.