По-різному визначають жанр твору: лірична поема, ода псалом, хорал, “слово” (за аналогією до давньоукраїнської пам’ятки княжої доби). Кожна з дефініції правомірна, бо адекватно виражає зміст шедевра. Це справді високе художнє осягнення духу епохи, прекрасний здобуток нашої літератури. Ідейно-емоційний пафос твору – в утвердженні безсмертя України і впевненості в перемозі над кривавим ворогом. Рідна земля вічна, адже у пам'яті мільйонів вона постає в багатстві й красі своєї природи. “Степів широчина бездонна”, котра “зеленим океаном” пливе “круг білого Херсона”, котра “свій дівочий гнучкий стан до Дніпрового тулить лона”, - це один з чарівних образів, якими передається краса України.
Спокійна ,безжурна ,весела"Дівчина була найспокійнішою серед усіх.за це сторожа назвала її Хуррем ,що,як пізніше дізналась Настуня означало спокійна,безжурна,есела"Віддана Батьківщині "-А чи ти ,мій отче,простив би в ріднім краю,де вороги так нищать правовірний люд,зраду нашій церкві,так тяжко гнаній."Вихована"Першим,дуже сильним його вражінням був її поклін -рівний ,спокійний і поважний"Скромна "Відчинила ,йому двері- так само ,як тоді,коли була служницею одної з його одалісок"Приязна"І маа утіху з того ,що молода Хуррем приязніше відповідала на поклони слуг і невільниць,ніж на привіти його жінок"Вдячна"-Хочу подякувати тобі за новий одяг .Він такий гарний!..."Весела"засміялася так приязно й весело ,якби хотіла сказати :"Але я приготована на се!Мені властиво все одно,як це скінчиться"
