У гуморесці Леоніда Глібова «Щука», була показана не справедливо. Тому, що Щука платила лисиці хабарів.То при шле їй щупачка, то карасів або линів.
У суді було 2 Осли, одна шкапа та 2 старенький цапа. Як кажуть ‚«усе народ, як бачите, такий, добрий та плохий».Спочатку вони вирішили повісити Щука на дереві, але за неї вступилася лисиця і сказала втопити у річні. Але ми всі знаємо, що Щука утопити не можливо. А суд на все говорив «так» навіть не задумуючись. Тому я можу з упевненістю сказати що суд був не справедливим.
В исторії нашої літератури є діячі,які особливо й багатогранно ,відобразили в своїй творчості душу народу, його національну своерідність,поетичну вдачу.До таких належить Иван Петрович Котляревський,класик нової української літератури,видатний письменник-реаліст,автор славнозвісної "Енеїди" і "Наталки Полтавки"
У важкі часи самодержавства він розкривав духовну велич рідного народу,його мрії,у конкретних худ.образах утілив його віру у краще майбутнє.
Протягом 1794 року Котляревський розпочав літературну діяльність взявшись за переробку в бурлескному стилі Вергілієвої "Енеїди"
Лис Микита Біля річки ,на галявині жив собі в хатинці- лис Микита. Був він хоробрий,але він був дуже злий,й не лагодив з своїми сусідами. Одного дня пішов лис Микита в сад за ягодами. Підійшов до дерева ,а там зайчик сидить ,плаче і їсть його яблуко. Лис Микита був дуже розлючений коли побачив зайчика. Він підійшов і питає в зачика розлюченим голосом: -Що ти робиш у моєму саду ? А зайчик йому відповідає слізно: -Не кричи на мене Лис Микита ,до мене прийшов злий вовк і вигнав мене з моєї хатинки. Лис Микита одразу й відповів йому: -Ходімо ,Я тобі до Підішли вони до хатини зайчика й розпитував чому він його вигнав з його ж хатини,а зайчик й відповідає: - Я зайшовши до хатини побачив як він поїдає мій сніданок. Побачивши мене він крикнув і зі страху я біг куди очі бачили,сів під твоє дерево заплакав і вирвав твоє яблуко, тому що був голодний.Вибач. Тихим голосом лис Микита відповів зайчику: - Ти й мене вибач за те що крикнув на тебе. Через хвилин десять вони дійшли до хатини зайчика. Тут зайшовши до хати лис Микита побачив вока ,який спав в зайчика в ліжечку. З Лисом Микитою ніхто не дружив ,тому що він був злий,і з ним боялись й заговорити. Крикнувши до вовка лис Микита ,взяв його за хвіст і сказав йому: -Не гарно вовче у хатину чужую пробиратись і їсти чужую їжу.Ану гайда проси вибачення. Тихим голосом вовк вибачився перед зайчиком. Зайчик не роздумуючи вибачив його. Ось так і завершилась сварка зайчика,вовка і Лиса Микити.
У гуморесці Леоніда Глібова «Щука», була показана не справедливо. Тому, що Щука платила лисиці хабарів.То при шле їй щупачка, то карасів або линів.
У суді було 2 Осли, одна шкапа та 2 старенький цапа. Як кажуть ‚«усе народ, як бачите, такий, добрий та плохий».Спочатку вони вирішили повісити Щука на дереві, але за неї вступилася лисиця і сказала втопити у річні. Але ми всі знаємо, що Щука утопити не можливо. А суд на все говорив «так» навіть не задумуючись. Тому я можу з упевненістю сказати що суд був не справедливим.