Жанр: вірш.
Тема: зображення морського пейзажу, гармонії у природі.
Ідея: захоплення від краси та гармонії морського краю.
Головна думка: "не страшні для мене вітри в краю вічного проміння" (душевну радість породжує гармонія в довкіллі).
Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, країна світла, золотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, малим човенцем, стежечка золотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння.
Метафора: з весельця щире золото спадає, країна золотистої блакиті, рине хвилечка перлиста, золотим шляхом по в’ється стежечка злотиста, тим шляхом, що проложило ясне сонце через воду.
Зменшувально-пестливі суфікси: віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка, з весельця.
Объяснение:
Коза́цькі літо́писи це — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної. Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII - початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси виникла їх умовна назва - "козацькі", "козацько-старшинські" літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються. Хмельни́ччина (Національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького[1], Польсько-козацька війна, Козацька революція, Велика українська революція, Українська революція[2], Визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського панування[3], Визвольна війна[4][5][сторінка?]) — назва історичного періоду 1648-1657 років та повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом. Цей період розглядається як перша фаза Української національної революції XVII століття.
Ішли останні місяці війни. У напівзгорілій хаті жила селянська родина, яка складалася з жінки Марії та трьох її дітей. Найстаршому йшов дванадцятий рік. Злидні були страшні, але Марії вдалося назбирати грошей, щоб купити корову. Сама вона хвора, чоловік, звичайно, на фронті. Кому ж доручити цю важливу справу? Мати вважала свого старшого, Миколку, уже дорослим, бо за часів війни підлітки взяли на свої плечі частину тягаря селянських справ. І дійсно, Миколка поводився на базарі, як дорослий: не квапився, обдивлявся товар по-хазяйськи. На жаль, коштували корови вдвічі більше, ніж було в хлопця грошей. Усе ж таки хлопцеві вдалося вибрати за помірну суму корівку, яка хиталася од вітру й світила ребрами, і вим'я під нею було, як маленьке яблучко. На прикладі тітоньки, яка продавала цю поганеньку корівку, письменник показав, що злидні, розруха та голод зробили життя людини просто нестерпним. На тіточці не було теплого одягу — лише благенький піджачок з короткими рукавами, на одній нозі в неї був чунь, а на іншій — калоша, прив'язана шматком кабеля. Зрозуміло, що корову вона продавала лише тому, що нічим було цю худобу годувати. Господиня любила свою корову, піклувалася, щоб її добре доглядали. Аж ось Миколка з коровою Первінкою вже пішов, а тіточка все стояла на тім самім місці й витирала очі змерзлою рукою.
Тепер у житті Марії та її дітей стануться зміни на краще. Хлопчик дуже радів Первінці. Коли дорогою треба було підгодувати корову, Миколка безстрашно поліз шукати травички під остовом німецького танка. Цей епізод характеризує хлопця як відповідальну, сміливу та рішучу людину.
Оповідання "Первінка" сповнене величезної любові письменника до простих трударів, до тих, хто заради свободи Вітчизни жертвував усім, навіть власним життям. Твір вчить сучасних дітей бути відповідальними, небайдужими, чесними. Кожним своїм рядком Микола Вінграновський виховує в дітях любов і шану до минулого рідної Батьківщини.