Тараса Шевченка не випадково визнано фундатором нової українсь кої лiтератури. Хоча деякi тенденцiї її розвитку вже можна було побачити в окремих творах деяких письменникiв, саме Шевченко перетворив українську лiтературу на явище лiтератури всесвiтньої, його творчий генiй нiби подолав звичнi кордони. Саме в його творчостi найповнiше розвинулися засади, що згодом стали провiдними для передових україн-ських (i не лише українських) письменникiв другої половини ХIХ - початку ХХ столiть: народнiсть i реалiзм, що розкривали справжнє життя в усiй його повнотi та багатогранностi. Постать великого Кобзаря українського народу надихала не лише письменникiв, йому та його лiтературним образам присвячували свої твори такi вiдомi композитори, як М. Лисенко та Г. Майборода
Мабуть, кожна людина хоча б раз у своєму житті умислюється над сенсом свого існування і прагне усвідомити своє призначення у світі. Щоб життя було не порожнім, а цілеспрямованим, ми випробовуємо себе в різних галузях, шукаємо мету свого життя.Хтось бажає стати відомим політиком, хтось — визначним митцем, а хтось — просто лікарем, вчителем, будівельником, фахівцем своєї справи. Але майже всі прагнуть досягти успіху, щастя, добробуту. Звичайно, люди живуть по-різному. У них різні цінності, і в кожного свій б життя. Важливо тільки, щоб на своєму життєвому шляху людина не забувала про інших, про свій моральний та громадський обов’язок. Тільки тоді вона може якнайповніше самореалізуватися, відбутися як особистість.Я гадаю, що не можна зачинятись у вузькому колі егоїстичних інтересів. Потрібно творити добро й безкорисливо віддавати своє душевне тепло тим, хто цього потребує. Саме любов робить людину людиною: підносить її, кличе на подвиги, звеличує духовно. Любити ближнього, свою мову, культуру, свій народ, Батьківщину — обов’язок кожного громадянина. Відданість та самозречення на користь свого народу, патріотизм та відповідальність за його мирне і щасливе існування — мета його існування.Порушує проблему призначення людини на землі й Іван Франко у поемі «Іван Вишенський», стверджуючи, що шлях до духовної висоти, пройдений одним, повинен стати дороговказом для інших.А ще кажуть, що кожна людина у своєму житті повинна збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину. Тобто зробити свій внесок у продовження життя на землі й залишити по собі слід від добрихОтже, істинне призначення людини насампередУ тому, щоб бути Людиною, втілюючи справжню людяність в усіх своїх думках, словах і вчинках.
Психіка дитини у підлітковому віці ще не сформована і дуже не стійка, тому вплинули на неї може навіть будь-яка дрібничка.
Так, у повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути» таких дрібничок чимало, наприклад: Юлько малював коней, дівчинка у блакитній сукні, що мила вікна, газета, що потрапила до рук Юлька, де було написано про плагіат його батька... Всі ці моменти безпосередньо вплинули на головних героїв.
Тому зрозуміло, наскільки дитяча психіка чутлива, що її практично неможливо повністю контролювати. Хоча спадає на думку, що і не треба її так прискіпливо контролювати, бо необхідно давати змогу дітям пристосову ватись до життя та приймати рішення самостійно, адже виростити дитину в стерильності, оберігаючи її від будь-якого негативного впливу просто неможливо, й навіть, напевне, шкідливо.
Важливо, щоб у житті не сталося, як на прикладі Стефка, що отримував мало розуміння. Батьки та оточуючі повинні допомагати, спілкуватися, обговорювати проблеми, вислуховувати, конструктивно критикувати. І тоді дитина зрозуміє, що вона комусь цікава, що вона має підтримку і може творити самостійно.
Зараз у світі багато складних, як-то кажуть, невиправних підлітків. Але насправді таких немає, просто вони почувають себе в оточенні людей чужими. Але зацікавивши їх, зрозумівши їх можна відкрити нове майбутнє навіть таким підліткам. Детальніше - на -
