Головне, що розрізняє їх, — ця наявність життєвого досвіду (здебільшого сумного) в Онєгіна й відсутність його в Тетяни. Звідси — простота, довірливість і щирість героїні й обережність і розважливість її улюбленого
Тетяна керується у своїх учинках тільки почуттями, а Євгеній — доводами розуму. Героїня виявилася смелее й рішучіше свого обранця. Всупереч традиціям і думці світла вона перша пише Онєгіну й освідчуватися в коханні. Онєгін же настільки дорожить суспільною думкою, що вбиває на дуелі друга
У своєму листі Онєгін майже повторює пояснення Тетяни. Може бути, того, що всі закохані схожі один на одного. Але саме в той момент, коли, здавалося б, Онєгін і Тетяна зрівнялися у своєму життєвому досвіді й духовному розвитку, вони повинні розстатися. Але й за це розставання ми любимо їх ще більше. «Я с тої мінути не захотіла бути щасливої», — пише Марина Цветаева, поставивши можливість любити й бути улюбленим вище можливості щастя. Таких незбагненних героїв у нас більше немає.
Объяснение:
ответ:Війна відбилася в серці кожної людини болем і стражданнями, і стала уроком для майбутніх поколінь, а щоб не забувалися подвиги, досі тема війни піднімається на уроках історії та літератури. Піднімали тему війни і письменники, особливо ті, кому безпосередньо довелося зіткнутися з тим жахом, що несе з собою війна. Одним з таких письменників був Симонов. Йому також довелося піти на фронт, він також ризикував своїм життям заради свободи і незалежності своєї Вітчизни. Багато разів куля пролітала мимо, але він вижив і в цьому, він упевнений, до любов його обраниці. Їй і присвятив свій вірш Симонов під назвою Чекай мене, і я повернуся. Аналіз цього вірша ми сьогодні і зробимо.
Объяснение:я русский,если не правильно то извени...
На відміну від Надійки, яка для Степана Радченка уособлювала його минуле, його зв'язок з рідним селом, Зоська — це типова городянка. Зоська допомагає Степану утвердитися, адаптуватися у місті. Саме під час життя з нею Степан розвивався: почав багато читати, відвідувати виставки, музеї, театри, лекції, багато працював.
Вони познайомилися, коли Степан купував лотерейний квиток. Зоська приваблює Степана своєю неприступністю. Степан захоплюється Зоською, бо вона жвава, невгамовна та непередбачувана. Він залицяється до неї, дарує їй квіти, цукерки, водить до кіно й театру.
Степан робить її своєю коханкою, і Зоську цей статус пригнічує. Вона на межі зриву, бо Степан буває грубим з нею, а потім і зовсім рве з жінкою, фліртуючи на її очах з балериною Ритою - і це після того, як день тому пропонував Зосі одружитися. Жінка не витримує жорсткого розриву і наприкінці романа помирає.