М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Художні засоби тополя тополя. по діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу. стан високий, лист широкий марне зеленіє. кругом поле, як те море широке, синіє. чумак іде, подивиться та й голову схилить, чабан вранці з сопілкою сяде на могилі, подивиться — серце ниє: кругом ні билини. одна, одна, як сирота на чужині, гине! хто ж викохав тонку, гнучку в степу погибати? постривайте — все розкажу. слухайте ж, дівчата! полюбила чорнобрива козака дівчина. полюбила — не спинила: пішов — та й якби знала, що покине, — уло б не любила; якби знала, що загине, — було б не пустила; якби знала — не ходила б пізно за водою, не стояла б до півночі з милим під вербою. якби і то лихо — попереду знати, що нам в світі зустрінеться. не знайте, дівчата! не питайте свою само серце знає, кого любить. ехай в'яне, оки закопають, о не довго, чорнобриві, карі , біле личко червоніє — не довго, дівчата! до полудня, та й зав'яне, брови полиняють. кохайтеся ж, любітеся, як серденько знає. защебече соловейко в лузі на калині, заспіває козаченько, ходя по долині. виспівує, поки вийде чорнобрива з хати, а він її запитає, чи не била мати. стануть собі, обіймуться — співа соловейко; послухають, розійдуться, обоє раденькі ніхто того не побачить, ніхто не спитає: «де ти була, що робила? » сама собі знає любилася, кохалася, а серденько мліло — чуло серце недоленьку, сказати не вміло. не сказало — осталася, день і ніч воркує, . як голубка без голуба, а ніхто не чує не щебече соловейко в лузі над водою, не співає чорнобрива, стоя під вербою, не співає — сиротою білим світом нудить: без милого батько, мати — як чужії люди, без милого сонце світить — як ворог сміється, без милого скрізь а серденько б'ється. минув і рік, минув другий — козака немає; сохне вона, як квіточка; мати не питає: «чого в'янеш, моя доню? » стара не спитала, за сивого, багатого тихенько єднала. «іди, доню, — каже мати, — не вік дівувати! він багатий, одинокий — будеш панувати». «не хочу я панувати, не піду я, мамо! рушниками, що , спусти мене в яму. нехай попи заспівають, а дружки заплачуть, легше, мамо, в труні лежать, іж його побачить». не слухала стара мати, робила, що знала, — дивилася чорнобрива, сохла і мовчала. пішла вночі до ворожки, щоб поворожити, чи довго їй одинокій на сім світі «бабусенько, голубонько, серце моє, ненько, скажи мені щиру правду, де милий-серденько? чи жив-здоров, чи він любить? чи забув-покинув? скажи ж мені, де мій милий? край світа полину! бабусенько, голубонько! скажи, бо [ти] знає мене мати хоче дати за старого заміж. любить його, моя сиза, серце не навчити! пішла б же я утопилась — жаль душу коли не жив чорнобривий, зроби, моя пташко! щоб додому не тяжко мені, тяжко! там старий жде з скажи ж мою долю». «добре, доню! спочинь трошки. чини ж мою волю. сама колись дівувала — теє лихо знаю; минулося — навчилася: людям . твою долю, моя доню! позаторік знала, позаторік і зіллячка для того ». пішла стара, мов каламар достала з полиці. «ось на тобі сього дива. піди до криниці. поки півні не співали, умийся водою, випий трошки сього зілля — все лихо загоїть. вип'єш — біжи якомога; що б там не кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. одпочинеш; а як стане місяць серед неба, випий ще раз; не приїде — втретє випить треба. за перший раз, як за той рік, будеш ти такою; а за другий — серед степу тупне кінь ногою, — коли живий козаченько, то зараз а за третій, моя доню! не питай, що та ще, чуєш, не хрестися — бо все піде в тепер же йди, подивися на торішню вроду». взяла зілля, поклонилась: «і, бабусю! » вийшла з хати — чи йти, чи ні? . «ні! вже не вернуся! » вмилась, напилася, тихо усміхнулась, вдруге, втретє напилася і не оглянулась. полетіла, мов на крилах, серед степу пала, пала, стала, заплакала і і заспівала: «плавай, плавай, лебедонько! по синьому морю — рости, рости, тополенько! все вгору та вгору, рости гнучка та висока, до самої хмари, спитай бога, чи діжду я, чи не діжду пари? рости, рости, подивися за синєє море: по тім боці — моя доля, по сім боці — горе. там десь милий, чорнобривий співає, гуляє, а я плачу, літа трачу, його . скажи йому, моє серце! що сміються люди, скажи йому, що загину, коли не прибуде! сама хоче мене мати в землю а хто ж її головоньку буде доглядати? хто догляне, розпитає, на старість ? мамо доле боже милий, подивися, тополенько! як нема — заплачеш, до схід сонця, ранісінько, щоб ніхто не рости ж, серце-тополенько, все вгору та вгору; лавай, плавай, лебедонько! по синьому морю». отак тая чорнобрива плакала, спі і на диво серед поля тополею стала. по діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу.

👇
Ответ:
Hiccjhcvkjxg
Hiccjhcvkjxg
24.06.2021
Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо... зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба». 
Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне..., як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». 
Повтори: «одна, одна...», «...пала, пала, стала...», «плавай, плавай, лебедонько». 
Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда». 
Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!» 
4,5(79 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
teddybear1812
teddybear1812
24.06.2021
Що підштовхнуло р. л. стівенсона до написання роману «острів скарбів»? сам письменник згадував, що одного разу він спостерігав, як його пасинок ллойд осборн щось малював і креслив. стівенсон теж накреслив карту уявного острова. своїми контурами він нагадував товстого дракона. кинувши погляд на карту, письменник ясно побачив, як серед вигаданих лісів заворушились герої його майбутньої книги. їхні засмаглі обличчя і блискуча зброя з’являлися в найнесподіваніших місцях. вони снували туди і сюди і шукали скарби на кількох квадратних дюймах цупкого паперу.. ким насправді був корабельний кухар? джон сільвер був старим піратом. колись він плавав із капітаном піратів інгледом. потім був із відомим своїми скарбами капітаном флінтом. за словами сільвера, сам флінт боявся його і пишався ним. яку роль у подорожі по скарби відіграла бочка з яблуками? на палубі корабля стояла бочка з яблуками. джим хокінс заліз у неї, щоб дістати останнє яблуко. і випадково він став свідком розмови, з якої дізнався про підступні наміри сільвера. старий пірат зі своїми прибічниками хотіли спочатку знайти скарби флінта, а потім позбутися господаря корабля і його друзів. як повівся капітан смолетт, дізнавшись від джима про підступні наміри сільвера? капітан сказав, що їм треба бути обережними і набратися терпіння, щоб дочекатися слушного моменту. рано чи пізно їм доведеться стати до бою з шайкою. а поки що господареві корабля, його слугам і друзям треба вдавати, ніби їм нічого не відомо про наміри сільвера. а потім вони зненацька нападуть, коли розбійники найменше чекатимуть нападу. чому джим вирішив залишити укріплення ? джим, знайшовши човен бена ганна, вирішив під покровом нічної темряви підпливти до «іспаньоли» і перерізати якірний канат, щоб течія викинула корабель на берег. джим був переконаний, що розбійники збираються вийти в море. таким чином джим хотів відібрати у них корабель. хто такий бен ганн ? як він опинився на острові? бен ганн був на кораблі флінта, коли пірат зарив свій скарб на цьому острові. а три роки тому бен плив на іншому кораблі повз цей самий острів і розповів, команді корабля про те, що тут заховано золото флінта. дванадцять днів шукали моряки скарб, але так нічого і не знайшли. після цього члени команди повернулися на корабель, а бена залишили самого на острові. чому лікар лівсі віддав карту сільверові? лівсі дізнався від бена, що той задовго до прибуття до острова «іспаньоли» викопав і переніс у печеру золото флінта. після цього карта втратила свою цінність. побачивши, що корабель зник, лівсі віддав сільверу карту, впустив його в укріплення і віддав усі припаси, що були там. це дало змогу лівсі і його друзям, не наражаючись на небезпеку, перебратися у печеру бена ганна — якомога далі від малярійних боліт — і бути поруч зі скарбами, перехованими беном.
4,4(63 оценок)
Ответ:
vadimsivun3
vadimsivun3
24.06.2021
Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, соломія вирішує йти за остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в бессарабію: «пропадай воно все пропадом… піду і я світ за очі… вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…». на цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «соломія все йшла. вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».     вона готова тягнути остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. відданість остапу не мала меж: «люді добрі,— благала соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… ви ж бачите — пропадаємо… чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… я вам оддячу, я вам одроблю… візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… ось нате…»
4,7(67 оценок)
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ