За твором "Слово про похід Ігоря" ми бачимо як князь Ігор повів проти ворогів свою дружину. Але в його самовпенненності і гордості було його падіння і гріховність. Князь Ігор не порадившись з князями, без їх підтримки вирішив сам здолати половців і отримати собі всю славу. Але він дуже гірко зрозумів свою хибну самовпененність та гордість, і пережив своє покаяння лише будучі у полоні.
В тому військовому поході він втратив свою вірну дружину, які навіть побачивши сонячне затемнення, і тьму ворогів залишалися відданими своєму князєві і пішли за ним на бій і на смерть.
Князь Ігор на власні очі побачив в тому бою смерть рідного брата, і не зміг йому до через великий бій і велику кількість ворогів-половців.
Зі всієї його дружини залишився лише князь Ігор, якого взяли у полон.
Всі ці трагічні обставини, краяли його душу і привели до повного покаяння і щирого звертання за до до Бога.
І після того один з воїнів-половців пристав на його бік і організував втечу Ігоря з полону до рідного краю. Повернувшись до рідного дому, він першим ділом пішов до церкви.
Епітети «славний, молодий, голова завзята, буйне військо», пестливе слово «козаченьки», присвійний займенник «наші» пошану та любов українського народу до своїх оборонців. різко протилежні емоційним забарвленням тропи, що змальовують ворогів: вони прокляті, татарська орда порівнюється із страшним громом і чорною хмарою, яка «світ закрила». постійний епітет «велика сила» вказує на те, що татар було набагато більше, ніж козаків, проте хоробрі воїни відважно в бій, захищаючи свої землі.епітети: «славний козаче», «буйне військо», «голова завзята», «тяжке горе», «білий світ».метафори: «вкраїна плаче», «морозенко… сивим конем виграває»,«живцем серце виривали», «україна славою покрита».гіпербола: «татар велика сила». риторичні оклики: «дивись тепер, морозенку, та на свою україну! », «тяжким горем та сльозами, та кров’ю полита! ».
Якою повинна бути сучасна дівчина? Привабливою, працьовитою, вихованою, розумною, щирою душею — ідеальною. Героїня твору І. Котляревського «Наталка Полтавка» є уособленням найкращих рис дівчат, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ. Перед нами — проста українська дівчина — трудівниця, яка жила на початку ХІХ ст. Наталка — добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото — не дівка! — кажуть про неї.— Окрім того що красива, розсудлива, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою… яка трудяща, себе і матір на світі держить». Чим це не ідеал для сучасної дівчини? Для неї, як для справжньої дівчини-українки, найбільше багатство — чесне ім’я. Коли Тетерваковський залицявся до неї, вона з гідністю відповідала: «Знайся кінь з конем, а віл з волом». Хоч возний і пан, але вона не хоче мати багатства без любові, для неї щастя — життя з коханим. «Бідність і багатство — єсть то Божа воля, з милим їх ділити — єсть щаслива доля»,— висловлюється героїня. Ніжна і щиро сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті. Я захоплююсь незвичайною рішучістю і стійкістю героїні в боротьбі за своє щастя, коли доля зводить її з коханим Петром. Наталку не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе. Героїня ще не одне покоління читачів буде вчити доброчинності й непорушної відданості найвищим почуттям. Вона являє собою впевнення споконвічного жіночого ідеалу моїх співвітчизників, що ґрунтувався на святинях народної моралі. Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони — загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи. Саме такою має бути любляча дитина, сповнена глибокої поваги до батьків. Саме такою має бути жінка: порядною, працьовитою, розумною. Саме такою має бути наречена: щиро люблячою, вірною, ладною з гідністю відстояти своє кохання. Всі ці моральні якості втілив у своїй героїні І. Котляревський, подавши їх у сукупності з рисами чарівної зовнішньої краси Наталки — ще однією характеристикою народного ідеалу для сучасних українських дівчат.
За твором "Слово про похід Ігоря" ми бачимо як князь Ігор повів проти ворогів свою дружину. Але в його самовпенненності і гордості було його падіння і гріховність. Князь Ігор не порадившись з князями, без їх підтримки вирішив сам здолати половців і отримати собі всю славу. Але він дуже гірко зрозумів свою хибну самовпененність та гордість, і пережив своє покаяння лише будучі у полоні.
В тому військовому поході він втратив свою вірну дружину, які навіть побачивши сонячне затемнення, і тьму ворогів залишалися відданими своєму князєві і пішли за ним на бій і на смерть.
Князь Ігор на власні очі побачив в тому бою смерть рідного брата, і не зміг йому до через великий бій і велику кількість ворогів-половців.
Зі всієї його дружини залишився лише князь Ігор, якого взяли у полон.
Всі ці трагічні обставини, краяли його душу і привели до повного покаяння і щирого звертання за до до Бога.
І після того один з воїнів-половців пристав на його бік і організував втечу Ігоря з полону до рідного краю. Повернувшись до рідного дому, він першим ділом пішов до церкви.
Цей похід повністю змінив світогляд князя Ігоря.