Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.
В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:
Сопілочка калинова, ясенове денце
Не сопілка тото грає, а любкове серце.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.
Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.
Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
Вернися, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку.
А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.
Українська пісня – душа народу. Роль пісні у житті народу. Твір.
Зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях
Ї-ї го-лос ка-ли-но-вий при-ча-ру-вав дів-ку.
Ой ні-хто так не заг-ра-є, як І-ван, ве-се-ло,
І-ван-ко-ву со-пі-лоч-ку чу-ти на все се-ло.
Со-пі-лоч-ко ка-ли-но-ва, ма-ла та то-нень-ка.
Чу-ю те-бе з по-ло-ни-ни, та-ка— сь го-лос-нень-ка.
Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва, я-се-но-ве ден-це,
Не со-піл-ка то-то гра-є, а люб-ко-ве сер-це.
Ой де то-та со-пі-лоч-ка, де то-та, де то-та,
Що ми зно-чі пи-ща-ла-ла ко-ло мо-го ро-та?
В со-пі-лоч-ку ка-ли-но-ву а-бо із я-во-ра
За-гра-єш ми, мій ми-лень-кий, ко-ли бу-ду хво-ра.
Ой бо-дай ся роз-ко-ло-ла со-пі-лоч-ка то-та,
Що так сум-но со-піл-ка-ла ко-ло мо-го пло-та.
Ой бо-дай ся роз-ко-ло-ла со-піл-ка вер-че-на,
Че-рез то-ту со-пі-лоч-ку ход-жу зас-му-че-на.
Ой заг-ра-ю у со-піл-ку та пів-кну в лис-то-чок,
Вчу-є люб-ка, зро-зу-мі-є: йде ї-ї лю-бо-чок.
Ой заг-ра-ю у со-піл-ку, заг-ра-ю, заг-ра-ю,
Вчу-є ме-не мо-я люб-ка, що жи-ве на пла-ю.
Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва з шість-ма во-рон-ка-ми
Твер-ду лю-бов із-чи-ни-ла, люб-ку, ме-жи на-ми.
Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва, з че-реш-ні об-руч-ки,
Ой у люб-ка до со-піл-ки зо-ло-тень-кі руч-ки!