в
Объяснение:
характеристика твору
Літературний рід — лірика. Жанр — вірш. Вид лірики — громадянська (патріотична). Тема: зображення щирого патрiотичного почуття Iдея: заклик до українського народу плекати мову як оберіг
Ліричний герой — українець, який любить, шанує рідне слово та закликає до його збереження.
Художні засоби:
персоніфікація (щоб не вмерло слово)
повтори «щоб не вмерло слово»
епітети «холодний всесвіт», «теплі слова»,
уособлення «не вмерло слово», «слова народжуються»,
риторичні заклики «співаймо», «гуляймо», «розповідаймо», «наповнюймо»
Леонід Іванович Глібов народився 21 лютого (5 березня) 1827 у селі Веселий Поділ Хорольського повіту в родині управителя маєтків магнатів Родзянків. Початкову освіту він здобув дома за до матері, а 1840р. вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости». Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 р. — у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи. Навколо сім’ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. Свої байки та вірші Глібов друкував у журналі “Основа”, що з 1861 p. виходив у Петербурзі. 1861 pоку письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто з’являлися соціально гострі, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів, матеріали. За зв’язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 р. Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено над ним поліцейський нагляд. Глібов відомий як байкар, перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863 р., але майже весь тираж її був знищений у зв’язку з валуєвським циркуляром. Два роки поет живе у Ніжині, а 1865 р. повертається до Чернігова та деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З1867 р. він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-«метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей. Помер 10 листопада 1893 р. в Чернігові.
Ява Рень – головний герой роману «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайко. Насправді Яву звуть Іван. Проте, коли він був маленький, не вірно вимовляв своє ім’я та «причепилось оте «Ява» до нього, як реп'ях до собачого хвоста». Мати Івана – депутат сільської ради, батько – грає на скрипці. Має молодшу сестру Яришку.
Ява - веселий, непосидючий, хлопець «з фантазією». Він головний винахідник та ініціатор пригод та витівок хлопців. «Ява весь час вигадував різні штуки-викаблуки заради нашої слави» - каже Павлуша. Часом, Ява трохи «уредний» та грубий. Але насправді у нього добре серце, він вірний друг та визнає свої помилки.
Фантазія Яви випереджає реальне життя. Наприклад, він «міняв професії, як циган коні. Сьогодні він моряк, капітан далекого плавання. Завтра він геолог. Післязавтра директор кондфабрики …». Він запропонував вирити у селі метро або влаштувати бій биків. З таким другом ніколи не засумуєш. Ява прагне слави та визнання, хоче бути героєм. Ява та Павлуша добре розуміють один одного. З першого погляду здається, що Ява - безумовний лідер та все вирішує сам. Але потім розумієш, що без Павлуші Ява наче «не ціла людина, а півлюдини».
Павлуша Завгородній – один з головний героїв та часом оповідач у трилогії Всеволода Нестайко. Павлуша вчиться у п’ятому класі сільської школи. Вони з Явою Ренем - найкращі друзі та однокласники. «Павло Денисович — це мій друг, мій вірний і незмінний друзяка Павлуша, з яким — гай-гай! — скільки різного всякого пережив я за своїх тринадцять років» - каже Ява.
Павлуша – добрий, спокійний та врівноважений. На відміну від Івана менш балакучий та емоційний. Проте завжди підтримує Яву у пригодах та витівках. Павлуша живе по сусідству з Явою та більшість часу хлопці проводять разом. Павлуша має хист до малювання та мріє стати льотчиком. Під час сварки Ява неодноразово підкреслює кращі якості свого друга та сумує за ним. Павлуша не кине Яву у біді та не боїться ризикувати: «Павлуша і бровою не поведе. Тільки хмикне зневажливо…». Ява розуміє, що без свого товариша він «не ціла людина, а півлюдини. З одною ногою, одною рукою, півпуза і півголови». Друзі доповнюють один одного, вони – справжня команда.
Яришка Рень – молодша сестра Яви. Весела та активна дівчинка, вже ходить до першого класу. Вона не вимовляє літеру «р». Під час Явиної хвороби повинна була доглядати брата. Ява й Яришка часто сварилися через велосипед. Дівчинка дуже хотіла, але Ява вважав, «що вона ще соплива, щоб кататися на дорослому велосипеді». Однак під час хвороби Іван все ж таки подарував сестрі велосипед, бо думав, що вмирає. Яришка не вміла добре їздити та постійно падала. Сестричка насправді не повірила, що Ява подарував їй велосипед.
Яришка – добра, кмітлива та впевнена у собі. Вона проявляє неабияку наполегливість, не боїться труднощів. Кумедно називає Яву «Любий бгатик!».