На мою думку, кохання в тому разі, коли воно справжнє, — це важке ви-пробування. Таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. Йому байдужі відстань, час, вік, розставання. Не завжди можна ототожнити таке почуття зі щастям. Навпаки, зазвичай воно приносить великі страждання, часто закінчується трагічно: смертю, в'язницею, божевіллям. Леся Українка писала: «Ні, то ти забула, яке повинно бути кохання справжнє! Кохання — як вода, — плавке та бистре; рве, грає, затягає й топить. Тому людина часто обминає своє справжнє кохання і знаходить буденність, у якій і проживає тихо та спокійно своє життя — без великого щастя, але й без великого горя.
Поет з поеми Лесі Українки "Давня казка".
Він може години проводити на самоті серед природи і вважає сонце, поле, ліс найбільшим багатством. Легко встановлює контакт і надає до Бертольдові й так само легко відмовляється від винагороди й життя в замку. Притягує до себе увагу молоді й виконує для неї свої пісні, але продовжує жити одинцем. Найбільше цінуючи власну свободу й незалежність, об'єднує народ і надихає його на боротьбу з Бертольдом, не маючи особистої вигоди від результату цієї боротьби.Объяснение: