Міняються життєві орієнтири, цінності, тільки таїна високого мистецтва не підвладна часові. Воно є тим живим скарбом, що йде по землі, йде від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. Ми, нащадки третього тисячоліття, із захопленням гортаємо сторінки художніх творів на уроках літератури, які відрізняються з-поміж інших тим, що вивчають на них не науку, а мистецтво слова, прекрасну й дивну його красу і силу, оригінальність світобачення митця слова, його здатність відтворити життя в художніх образах, розкрити злободенні проблеми через доленосні вчинки персонажів, через розкриття характерів діючих осіб. Так у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вдало та реалістично змальовано вплив суспільства на долю людини, перетворення звичайного селянського хлопця-правдошукача на жорстокого та холоднокровного вбивцю. І однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема добра і зла, проблема вибору життєвого шляху. Справді, хто не жалів Чіпку, не співчував його загубленій силі? Але, виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а зло - потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив.
Коли в певний період життя здається, що все-все от-от зруйнується, а невдачі пригнічують одна за одною, Джонатан у мені воліє "щоб ваги невдачі вистачило, аби затягти його на дно, покласти всьому край". Здебільшого у таку хвилину кожен просить поради та до у "свого" Ч'яна, доброго і мудрого друга. До прикладу, востаннє, чим я керувалась/вся - переконливе втішання на кшталт "завжди виходить, коли знаєш, що робити". Чайка невтомно пробував навчитися досконало літати, долати простір і час силами не фізичними, адже вони завжди обмежені кількісними показниками, а духовними, якими правильно володіють одиниці. Чи ж не всі ми: учні, студенти та й не лише учасники навчального процесу, - намагаємося вдосконалюватися постійно, щоб "йти у наступний світ через вивчене у цьому"? Варто пам'ятати висновок, одержаний Джонатаном при за птахами його колонії: "Причинами короткого віку є нудьга, страх і гнів", тож нехай внутрішня птаха кожного уникатиме й страшитиметься цих станів, адже обмеження та "свинцеві тягари", викликані ними призведуть до нищівної поразки, "повільних мандрів в нікуди", які зрештою занепастять особистість.
Відповідь:
Міняються життєві орієнтири, цінності, тільки таїна високого мистецтва не підвладна часові. Воно є тим живим скарбом, що йде по землі, йде від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. Ми, нащадки третього тисячоліття, із захопленням гортаємо сторінки художніх творів на уроках літератури, які відрізняються з-поміж інших тим, що вивчають на них не науку, а мистецтво слова, прекрасну й дивну його красу і силу, оригінальність світобачення митця слова, його здатність відтворити життя в художніх образах, розкрити злободенні проблеми через доленосні вчинки персонажів, через розкриття характерів діючих осіб. Так у творі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вдало та реалістично змальовано вплив суспільства на долю людини, перетворення звичайного селянського хлопця-правдошукача на жорстокого та холоднокровного вбивцю. І однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема добра і зла, проблема вибору життєвого шляху. Справді, хто не жалів Чіпку, не співчував його загубленій силі? Але, виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а зло - потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив.
Пояснення: