Балада являє собою жанр усної народної творчості, який був популярним багато століть і залишається популярним в наш час. Хто ж з українців не знає таких творів, як “Ой у полі жито копитами збито”, “Виряджала мати сина у солдати”, “Ой чиє ж то жито, чиї то покоси”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Сповнені душевної величі і натхненної краси простих людей, уболівань за їхнє важке життя, з позиції здорової народної моралі ці твори засуджують злочини і насильство, наругу і зраду.
Балада – це епічний ліричний пісенний
твір із сюжетом, за основу якої береться подія легендарного, історичного, родинного або побутового змісту з описом незвичайних обставин, вчинків, ситуацій чи людей. Як правило, у баладі розповідається про щось героїчне і виняткове, а реальне досить часто поєднується з вигаданим.
Народні балади дуже близькі до історичних пісень. Але якщо в піснях історичного напрямку на першому місці знаходиться правдиве зображення конкретного героя чи конкретної події, то в баладі на першому місці стоять висловлення переживань, які викликаються такими подіями. Вони відрізняються драматичною напруженістю і виразністю та найчастіше
всього відображають фантастичні або трагічні події з життя.
До особливостей народних балад можна віднести можливість усного поширення і зберігання, поєднання реальності з вигадкою, невелика кількість персонажів, лише одна центральна подія у кожному окремому творі, відсутність деталізації, стислість викладу, надзвичайна музичність, наявність композиції і гостросюжетність.
Балада є одним з улюблених видів усної творчості українського народу. Цей жанр фольклору став широко поширюватись в нашій країні лише на початку ХІХ століття. І зараз балада відноситься до найскладніших видів народних творів. На сьогодні українські вчені доклали чимало зусиль на вивчення балад і розкрили їх суть, визначили особливості жанру, з’ясували походження балад і шляхи поступового розвитку цього виду творчості.
Однак ці дослідження й досі не доведені до кінця. Адже балада увібрала в себе риси багатьох інших видів народної творчості. Тому дати закінчену характеристику баладі просто неможливо.
У баладі можуть відображатися найрізноманітніші явища людського життя – особистого, сімейного або суспільного.
Початково балада виникла як пісня до танцю. Поступово вона відділилася від танцю і створила один з окремих видів народних пісень, в яких зображувались героїчні або незвичайні фантастичні події переважно героїчного характеру, через які відтворились гострі переживання дійових осіб. Сюжетний і тематичний склад українських балад досить широкий. Єдиної класифікації цього виду народної творчості не існує, але існує умовна класифікація балад. Це родинні, побутові, історичні і міфологічні балади, а також балади про кохання.
Головними мотивами таких творів є туга за нареченою, почуття дівчини, з яких насміхалися, убита на війні людина, зле чарівництво, зрада, помста і прокльони.
Українські балади характеризуються яскраво виявленим повчальним змістом. Вони доводять, що кожний поганий чи аморальний вчинок обов’язково обернеться проти того, хто цей вчинок скоїв, що щастя неможливо здобути через злочин. Чимало балад утверджують гармонійне подружнє життя і кохання, дужче за смерть.
:Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні… Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте.Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.Поезія перекладена більш як п’ятдесятьма мовами світу, на слова написано понад півсотні музичних творів. А мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.«Заповіт» Т. Шевченка залишив у духовному житті нашого народу помітний слід.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.
У повісті «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський подає картини життя людей, які віднайшли свій шлях і живуть у гармонії з природою. Письменник точно відтворив характер світовідчуття гуцульського етносу, його філософію, центральним місцем якої була природа.
Це незвичайна єдність людини і природи особливо поетично змальована через сприймання малого Іванка. Про щезників, нявок, русалок не те щоб говорили повсякчас, але жили цим, вірили, і цією вірою зростала душа малого Палійчука. Довкілля було для нього продовженням казки, яку чув з народження. Він був таким, як багато хлопчаків його віку, але разом з тим особливим - людина з багатою уявою має цікавіше внутрішнє і зовнішнє життя. Наділений тонкою чутливою душею, Іван сам навчився грати на флоярі, ніби це дано було йому від Бога. Так само він навчився вірно і ніжно кохати. М. Коцюбинський зрозумів, що казка не йде від людини разом із дитинством. По-новому оживає вона в повір’ях і обрядах, у побожному ставленні до сил природи, в поетизації праці. Досить пригадати, як незвичайно поводяться пастухи в перший день на полонині: ватаг обходить стоїще з вогнем, разом із чоловіками видобуває саме живий вогонь. Справжнім чаклуванням можна назвати процес виготовлення сиру, який «родиться» в зеленій купелі сироватки. Раз по раз натрапляємо у творі на незвичайні описи, художні штрихи чи деталі. Твір «Тіні забутих предків» не даремно називають справжнім скарбом української літератури, він такий багатогранний, що пізнавати його можна без кінця. Читача вражає багатство тем і широта поглядів на те, що ми називаємо вічними цінностями.
Все навкруги жило і прославляло життя, кожна зміна пори року нагадувала про швидкоплинність життя, і від того життя було ще цінніше. Може, тому в уяві гуцулів уся природа навкруги була живою, населеною живими істотами, що існували за своїми правилами.
Балада являє собою жанр усної народної творчості, який був популярним багато століть і залишається популярним в наш час. Хто ж з українців не знає таких творів, як “Ой у полі жито копитами збито”, “Виряджала мати сина у солдати”, “Ой чиє ж то жито, чиї то покоси”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”. Сповнені душевної величі і натхненної краси простих людей, уболівань за їхнє важке життя, з позиції здорової народної моралі ці твори засуджують злочини і насильство, наругу і зраду.
Балада – це епічний ліричний пісенний
твір із сюжетом, за основу якої береться подія легендарного, історичного, родинного або побутового змісту з описом незвичайних обставин, вчинків, ситуацій чи людей. Як правило, у баладі розповідається про щось героїчне і виняткове, а реальне досить часто поєднується з вигаданим.
Народні балади дуже близькі до історичних пісень. Але якщо в піснях історичного напрямку на першому місці знаходиться правдиве зображення конкретного героя чи конкретної події, то в баладі на першому місці стоять висловлення переживань, які викликаються такими подіями. Вони відрізняються драматичною напруженістю і виразністю та найчастіше
всього відображають фантастичні або трагічні події з життя.
До особливостей народних балад можна віднести можливість усного поширення і зберігання, поєднання реальності з вигадкою, невелика кількість персонажів, лише одна центральна подія у кожному окремому творі, відсутність деталізації, стислість викладу, надзвичайна музичність, наявність композиції і гостросюжетність.
Балада є одним з улюблених видів усної творчості українського народу. Цей жанр фольклору став широко поширюватись в нашій країні лише на початку ХІХ століття. І зараз балада відноситься до найскладніших видів народних творів. На сьогодні українські вчені доклали чимало зусиль на вивчення балад і розкрили їх суть, визначили особливості жанру, з’ясували походження балад і шляхи поступового розвитку цього виду творчості.
Однак ці дослідження й досі не доведені до кінця. Адже балада увібрала в себе риси багатьох інших видів народної творчості. Тому дати закінчену характеристику баладі просто неможливо.
У баладі можуть відображатися найрізноманітніші явища людського життя – особистого, сімейного або суспільного.
Початково балада виникла як пісня до танцю. Поступово вона відділилася від танцю і створила один з окремих видів народних пісень, в яких зображувались героїчні або незвичайні фантастичні події переважно героїчного характеру, через які відтворились гострі переживання дійових осіб. Сюжетний і тематичний склад українських балад досить широкий. Єдиної класифікації цього виду народної творчості не існує, але існує умовна класифікація балад. Це родинні, побутові, історичні і міфологічні балади, а також балади про кохання.
Головними мотивами таких творів є туга за нареченою, почуття дівчини, з яких насміхалися, убита на війні людина, зле чарівництво, зрада, помста і прокльони.
Українські балади характеризуються яскраво виявленим повчальним змістом. Вони доводять, що кожний поганий чи аморальний вчинок обов’язково обернеться проти того, хто цей вчинок скоїв, що щастя неможливо здобути через злочин. Чимало балад утверджують гармонійне подружнє життя і кохання, дужче за смерть.